Формування мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку як засіб подолання освітніх втрат

Виступ до педради підготувала вчитель-логопед ІННА ХОЛОДОВИЧ

  Формування мовленнєвої компетентності в дошкільному віці сьогодні — це не просто освітня мета, а критично важливий інструмент подолання освітніх втрат. Війна, тривалі перерви у відвідуванні садочків, постійні тривоги, стрес та цифровізація призвели до того, що багато дітей мають прогалини в комунікації та словниковому запасі.

  Своєчасному мовленнєвому розвитку дошкільників сприяє створення оптимальних умов для як найповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, які виявляються у специфічно дитячих видах діяльності й пов’язані з комунікацією. Комунікативно-мовленнєві здібності можна характеризувати як індивідуальні психологічні й психофізіологічні особливості, що сприяють швидкому і якісному засвоєнню вмінь та навичок застосовувати засоби спілкування в конкретній ситуації взаємодії з оточенням.

   Спілкування дитини є запорукою активного мовлення, визначає терміни його виникнення, темп розвитку й удосконалення в наступні періоди дошкільного дитинства. Не менш важливими є розвиток чуттєвого пізнання, фонематичного слуху й артикуляційних рухів, без яких неможливо побудувати звукоорганізоване членоване  мовлення, що закріплює понятійний зміст свідомості.  Мовлення виникло в спілкуванні, тому тісно пов’язане з комунікативною діяльністю дошкільника і саме розвиток комунікативної діяльності визначає розвиток мовлення, а не навпаки.

  Освітні втрати в дошкільнят — це передусім дефіцит соціалізації , комунікативного та когнітивного розвитку. Мовленнєва компетентність допомагає:

• Компенсувати брак спілкування: Дитина вчиться висловлювати потреби та емоції, що знижує рівень стресу.
• Відновити пізнавальну активність: Мова є інструментом мислення. Розвиваючи мовлення, ми автоматично "підтягуємо" логіку, пам'ять та уяву.
• Підготувати до школи: Без базового рівня зв’язного мовлення дитина не зможе опанувати читання та письмо, що лише поглибить освітній розрив у майбутньому.

Так  мовлення стає ключем до подолання втрат і  фундаментом для надолуження згаяного. Щоб ефективно подолати втрати, важливо змінити акценти з академічного навчання на живе, функціональне мовлення.

    Для розвитку мовлення дитини недостатньо пропонувати їй лише різноманітний мовний матеріал, а необхідно ставити перед дитиною нові завдання спілкування, що потребували б нових мовних засобів спілкування. Застосовувати сюжетно-рольові ігри, тренажери для побудови діалогів, спільне обговорення якоїсь події, або планування роботи - все це стимулює мовлення. Також важливо повернути дітям радість від мовлення, особливо для тих дітей які пережили стресові ситуації або перебували довгий час в ізоляції , в цьому випадку корисно буде використовувати інтерактині методи: мнемотехніку, сторітелінг, карти Проппа, кубик Блума.

 Часто освітні втрати пов’язані з психоемоційним станом. Мовленнєва компетентність тут діє як засіб зцілення: Обговорення емоцій ("Я відчуваю...", "Мені страшно, тому що..."). Поєднання слова, музики та руху в логоритміці допомагає зняти м’язові затиски та покращити дикцію. Театралізація надасть можливість "проговорити" свої переживання через маску героя.

Оскільки дитина проводить  або проводила багато часу поза садочком (дистанційне навчання, повітряні тривоги), роль батьків є вирішальною, тому батькам потрібно постійно рекомендувати щоб створювали живе мовленнєве середовище вдома яке збагачує словник дитини, грали у мовленнєві ігри які розвивають гнучкість мислення, розвивали артикуляційний апарат за допомогою артикуляційної гімнастики і говорили з дитиною дивлячись в очі,   читали вголос та обговорювали прочитане для формування зв’язного мовлення .

Подолання освітніх втрат через мовленнєву компетентність — це здатність дитини бути почутою та зрозумілою та  повернення дитині впевненості у власних силах.