Музична лялькова вистава для дітей дошкільного віку "Бременські музиканти"

Осел. Охо-хо... Старий я став, нездатний до роботи, раніше ж я лантухи возив до млина, а тепер не можу, — покинули мене сили. Ляжу трішечки, подрімаю. (Лягає, сопе).

Господар. Де цей старий Осел? Бачиш, розлігся! Ще й годуй його. Візьму ж но я дубця та й прожену Осла. Навіщо він такий мені здався?

(Бере дубця, підкрадається і б’є Осла).

Господар. Ось тобі!

Осел. Ой!

Господар. Ось тобі! Ось тобі!

Осел. Ой-ой-ой!

(Осел утікає, йде лісом сумний).

Осел. Ого! Насилу втік. Що ж мені тепер робити? Мабуть, піду я до міста Бремена. Буду музикою. Можливо, якось зароблю собі на хліб.

(Назустріч вибігає Пес, висолопивши язика і ледве дихаючи, наче після важкої гонитви).

Осел. Агов, Хапку, чого ти так важко сопеш?

Пес. Ох, старий я став, що не день, то більш занепадаю в силі, на полювання ходити вже не можу, — от мій хазяїн і надумав мене вбити. А я втік від нього. Але як же мені тепер на хліб собі заробити?

(Журиться, хитає головою).

Осел. Знаєш що, я йду до Бремена, хочу там стати музикою. Гайда зі мною, то й ти влаштуєшся музикантом. Я гратиму на лютні, а ти битимеш у барабан.

(приходить кіт)

Пес. Гей, старий воркуте, чого скривився, наче середа на п’ятницю?

Кіт. А чого ж мені веселому бути? Постарів я, зуби затупились, уже радніший би на лежанці погрітися, ніж ганятися за мишами, — бач, і надумала мене втопити. Я ледве втік від неї. І що тепер мені робити? От коли б хто дав добру пораду.

Осел. Гайда з нами в Бремен! Ти ж мастак давати нічні концерти, от і станеш вуличним музикантом.

Кіт (радісно). Добре.

(кукурікає півень)

Осел. Чого розкукурікався, наче тебе ріжуть? (Усі підходять до Півника). Що там таке сталося в тебе?

Півень. Та це я кукурікаю на гарну годину, бо завтра неділя, завітають гості, і наша господиня звеліла куховарці відрубати мені увечері голову, а завтра зварити суп, гостей частувати. От я і горланю, поки ще можу.

Осел. Слухай, гребенястий, ходімо з нами в Бремен. Все-таки краще, ніж отут прийняти смерть. Голос у тебе гарний, а підеш з нами, то ми разом утнемо такої музики, що буде любо слухати.

Півень. Дуже добре. Пішли швиденько, бо мені так і здається, що вже сокира по моїй шиї стукає.

Пес. Як добре, що ми всі зібралися разом.

Співають (Дружба крепкая)

1. Дружба віддана не зламається

Не розклеїться від дощу й негод.

Друг в біді не лишиться,

Щирим словом втішиться,

Отакий він, незрадливий,

Справжній друг.

2 Друг завжди мене прийде виручить,

Він не жде подяк і не жде послуг.

Будь комусь в пригоді

В будь-якій погоді —

Отакий він, незрадливий,

Справжній друг!

Півень. Ось тут, у лісі, й переночуємо. Бремен ще далеко. За один день не дійти.

Осел (звертаючись до Пса). Давай ляжемо ось тут, під деревом.

Пес (киває головою). Добре. Давай. (Лягають обоє під деревом).

Кіт. А я заберуся ось сюди, на гілля. (Вилазить на гілля. Вмощується. Мурличе).

Півень. А я на вершечок, бо тут найбезпечніше. (Вилітає на вершечок, дивиться вдалину, прикладаючи крило до лоба).

Ой, друзі, здається, що вдалині блимає світло. Друзі! (Кричить). Тут недалеко є оселя.

Осел. То чого ж ми сидимо? Ходімо туди, бо притулок під деревом зовсім нікудишній.

Пес. А я їсти хочу. (Тре живіт). М’ясця б мені або хоч кісточку.

Кіт. Вирушаймо в дорогу — туди, де блимає світло.

(Друзі йдуть далі, пробираючись крізь ліс).

(Хатка розбійників у центрі. Друзі підходять поближче. Осел заглядає у вікно).

Півень (звертаючись до Осла). Ну, сірий, що там видно?

(Усі герої прислухаються і придивляються ).

Осел. Ого, що я бачу! Стіл накритий білою скатертиною, на столі найкращі наїдки й напої, а навколо сидять розбійники і п’ють-їдять собі.

Півень. От би й нам так поїсти!

Кіт. Пішли в ліс. Порадимось, що нам робити.

(Друзі заходять за дерева, щоб порадитись , а тут розбійники

Пісенька розбійників

Нехай когось наш побут і вража

Зате здобуть у нас завжди є змога.

Працівників сокири і ножа,

Романтиків з великої дороги.

Не бажаєм жить ми інакше,

Ми бажаєм жить, ех, іще краще,

Ходимо по краю, ходимо по краю

Ходимо по краю рідному.

Ніхто зустрітись з нами не бажа,

Чуже взуття до болю тре нам ноги,

Працівників сокири і ножа,

Романтиків з великої дороги.

Не бажаєм жить ми інакше,

Ми бажаєм жить, ех, іще краще,

Ходимо по краю, ходимо по краю

Ходимо по краю рідному.

(із за кущів з’являються Кіт, Осел, Пес, Півень).

Кіт. Робимо все так, як домовилися.

Осел. Я передніми лапами стану на підвіконня. (Стає).

Пес. А я вискочу тобі на плечі. (Вискакує на плечі Ослу).

Кіт. А я на Пса. (Вилазить на Пса).

Півень. А я злечу Котові на голову. (Злітає на голову Котові.

Отаманша. Пісня.

1. Кажуть, що ми розбишаки

Як виносить нас земля?

Дайте мені карти в руки —

Поворожу на короля.

Ой-ля-ля-ой-ля-ля!         

Поворожу на короля!

2. Завтра дальняя дорога

Випадає королю.

Грошенят в нього багато,

А я грошики люблю.

Ой-лю-лю-ой-лю-лю!    

А я грошики люблю!

3. Королева — карта бита,

Розіб’єм усіх ми так.

Справа буде шита-крита.

Ось, що карти кажуть нам.

Вуаля-вуаля!     

Пограбуєм короля!

 (З’являються Кіт, Осел, Пес, Півень. Злітає на голову Котові. Всі разом кричать і стрибають через вікно. Гуркіт. Тріск. Розбійники втікають. Друзі залишаються в хатинці. Сідають до столу. їдять).

Осел. Ох і наївся ж я. Піду спати у двір. (Виходить з хатинки і лягає спати).

Пес. А я ляжу за дверима. (Виходить, лягає ).

Кіт. А я на причіпку, біля теплого попелу. (Лягає. Муркоче).

Півень. А я ось тут. (Умощується, де зручніше. Гасить свічку. Всі сплять посопуючи. Виходять розбійники з лісу).

1-й розбійник. Та чого ми полякалися? Ану сходи (звертається до одного з розбійників) і подивись, що там у будинку діється.

(2-й розбійник підкрадається до будинку).

2-й розбійник. Усе ніби тихо. Зайду-но я в будинок.

Кіт стрибає Розбійнику в обличчя. Сичить. Дряпається).

Кіт. Няв!

2-й розбійник. Ой лишенько!

Осел. І-а! (Дубцем б’є Розбійника).

2-й розбійник. Ой-ой-ой! (Тікає).

Півень. Кукуріку!

(Друзі залишаються біля хатинки. Розбійник прибігає до Отаманші).

Розбійник (відхекуючись). Ох, пане отамане, там таке робиться! В хаті сидить страшнюча відьма! Як засичала на мене, як учепилась довгими пазурами — все обличчя подряпала, а в дверях чоловік з ножем як шприкне мене в ногу! А надворі якесь чорне чудовисько як уперіщить мене довбнею. А вгорі сидить, мабуть, суддя, бо кричить: «Розбишаку сюди!». То я ледве вирвався. Тікаймо швидше! (Розбійники втікають).

Голос: А в цей час в королевстві дуже сумує принцеса, її ніхто не може звеселити, тому вона плаче і плаче повсякчас

Принцеса: ой як сумно, вже не сила

Всіх здається я просила

Більше бачити не хочу

Так і знайте, ааааа (плаче)

Цар: а чи не краще тобі вмитись

І трішечки причепуритись?

Хай любе личенько засяє

Старого татка звеселяє

Принцеса: ні, не хочу і не буду

Пісня:

Ой біднесенька моя ти принцесочка

Ой плакуча невесела ріднесенька

Я цукерками тебе пригощу

Будеш їсти досхочу

Принцеса: з'їла кашку вчора солоненьку

З’їла сливку я сьогодні кисленьку

На цукерки на твої сльози капають мої

Цар: покличу лікаря до своїє донечки

Нехай підскаже, чим лічити моє сонечко

Заходить айболит

Айболит: мила паняночко, що вас турбує?

Шкода, що дівчина гарна слабує

Цар: що ж лікарю, тинам порадиш?

Царівні моїй як зарадиш?

Айболит: царівну треба звеселити

І якнайшвидше це зробити!

Щоб серденько не боліло

І татка не засмутила

Принцеса:Я хочу, щоб ти покликав сюди веселих музикантів із міста Бремен, вони веселі і добрі, вони найкращі! Коли вони співають, то серце звеселяють

Цар: вмить покличте цих музик

Хай скоріш лунає спів

Хай принцесочка моя радіє

І николи більше не хворіє

Бременські мізиканти з’являються

Осел: ми завжди йдем на допомогу

Своїм співом ми лікуєм, добрим словом

Петух: кукуріку, добрий день

Заспіваємо пісень

Кіт: ми придворні музиканти

Вам покажемо таланти

Пес: ми жартуєм і співаєм, людям настрій підіймаєм!

Пісенька друзів із мультфільму «Бременські музиканти»

Кращого нема нічого в світі,
Як по світу з друзями бродити!
Тим, хто дружить, не страшні тривоги,
Манять, манять нас нові дороги! (2)

Ми своє завдання не забудем –
Сміх і радість ми приносим людям!
Ні палаци, ні скарби ніколи
Замінити нам не зможуть волі! (2)

Килими для нас – квітучі трави,
Наші стіни – сосни величаві,
Синє небо – дах над головою,
Любо мандрувати нам з тобою! (2)

Всі разом: І вам бажаємо завжди тільки посміхатися і співати пісні!

У виставі приймали участь:

• керівники музичні -Брюзгіна Л. І., Нагайчук І. Д., Боровська В. І.,
• вихователі - Николайчук Т. Є. та Годзіневська О. І.