Сюжетно-рольова гра - роль знайдеться для кожного!

Такі ігри малюки називають "в що-небудь". Вони зацікавлюють як двох-трирічних малят, так і старших дошкільників. Саме в сюжетно-рольових іграх добре виявляється весь той, нехай незначний, досвід, що діти вже накопичили.

Пограємось в «Дочки-матері»

У такій грі ролі тата-мами зазвичай дістаються старшим дітям, а ролі дітей – малятам. Старші діти беруть активну участь у розподілі ролей і вигадують «сценарій» гри. Можна це здійснювати в співавторстві з мамою. Малята із великим задоволенням дотримуються умов гри та вчаться грати за правилами. Разом діти створюють модель сімейних взаємин, користуючись враженнями від своїх власних родин і спостережень за ними. Гра в «Дочки-матері» не тільки сприяє розвитку дітей, але й дає батькам можливість побачити свою власну родину очима дитини. Коли Ви побачите, що всі діти отримали ролі і дотримуються правил гри, надайте їм можливість гратися самостійно.

Пограємось у «Садок»

Ви хочете дізнатися, як поводиться Ваш малюк, коли Вас немає поруч? Запропонуйте дітям пограти в «Дитячий садок». Як правило, діти розіграють ситуації з реального життя, в яких вихователька вимовляє саме ті слова, які вона насправді говорить дітям. А діти обирають ті ситуації, в яких вони були або дуже успішними, або, навпаки, здобули негативний досвід. У грі відтворюються всі тонкощі взаємин у дитячому колективі, і батькам буде корисно про них дізнатися. А дітям зовсім не завадить тренуватися у відпрацьовуванні навичок спілкування.

Пограємось у «лікарню»

Інколи цю гру діти називають грою в «Лікаря». Це чудова гра для того, щоб навчитися поводитися в різних ситуаціях і поповнювати дитячий кругозір. Старша дитина «лікує» малюка, допомагає йому запам'ятати назви різних частин тіла і процедур, які здійснює лікар. Якщо в дитини є страх перед лікарями, гра допоможе їх побороти. Щоб гра була зовсім «справжньою», мама допоможе виготовити білий халат зі старого простирадла або татової сорочки. А ще мама може цікаво розповісти, які бувають лікарі, що за хвороби вони лікують. Веселі віршики або пісеньки про загартовування, фізкультуру теж стануть у пагоді. Існують готові набори для гри в «Лікаря», які продаються в магазинах, але краще використати які-небудь звичайні предмети. Тоді ми змусимо працювати дитячу фантазію та уяву: паличка стане чудовим градусником, а листок – пластиром тощо.

Пограємось у "поїзд" ("літак", "автомобіль")

Із стільців або диванних подушок створюємо спільно з дітьми транспортний засіб. У цій грі маленька дитина отримає роль пасажира поїзда або літака, а доросліша – роль льотчика, стюардеси, водія. Хто-небудь із дітей може стати продавцем квитків або контролером. А тепер всі пасажири займають свої місця. Іграшки теж можуть вирушити разом із дітьми. Поїхали! Граємось у Рятувальників. Для цього зовсім не обов'язково організовувати реальну надзвичайну ситуацію: влаштовувати пожежу або затоплювати сусідів. Ви повідомляєте дітям, що трапилося щось несподіване. Наприклад, декілька рибалок віднесло на крижині у відкритий океан. Малята цілком можуть бути постраждалими, а мама або тато – тележурналістом або оператором, що висвітлює надзвичайну ситуацію. Мама-журналіст розповідає про те, як сміливі рибалки це розгубилися і знайшли спосіб покликати па допомогу! Старші діти – відважні рятувальники, які можуть бути і лікарями, і альпіністами, і пожежними, і водіями! У цій грі можна багато чого навчитися: довідатися про різні професії, навчитися поводитися в надзвичайній ситуації, довідатися, як правильно поводитися під час пожежі, на воді, у транспорті, на природи

А тепер пограємось у казку.

Для початку знайдемо ілюстровану книжку та прочитаємо дітям казку. Доречною буде будь-яка історія з нескладним сюжетом і декількома героями. Прочитали? Сподобалося? Спробуємо казку переказати. Ставте дітям навідні запитання: «Хто прийшов? Хто рукавичку знайшов? Хто ріпку витяг?» І так далі. А от тепер необхідно влаштувати справжню виставу за участю іграшок або самих дітей. Оберіть казку. Нехай це буде «Ріпка» («Рукавичка», «Колобок», «Лисиця і Заєць» або будь-яка інша казка). Розподіліть ролі. Дворічний малюк поки що не дуже розуміє зміст того, що відбувається, але дуже хоче брати участь у грі, тому він із величезним задоволенням буде зображувати ріпку; плюшеве цуценя буде собакою Жучку, справжня кішка Мурка казковою кішкою. Доросліша дитина може бути режисером «міні-спектаклю», виконувати роль діда або баби, керувати іграшками-персонажами, а мама – уголос читати казку, щоб всі учасники не забули свої ролі. Отже, «ріпка» щосили тримається за стілець, і кожен новий персонаж намагається її «витяги». Але здійснити це можливо лише тоді, коли м'які іграшки, старший брат і мама з татом зберуться всі разом. Весела купа-мала, коли «ріпку», нарешті, «витягнуть», принесе всій компанії море задоволення.