Від екології рідної природи – до екології дитячої душі

Метелика ловити я не хочу:він квітка неба,

хай живе собі:хай крильцями барвистими тріпоче,

щоб було радісно мені й тобі….

Я квітку лісову не стану рвати,

її додому я не понесу,

бо вдома їй джмеля не погойдати

і не попити ранками росу..

і не стеблинку,гілку,чи травинку

я не ображу:це страшенний гріх.

Бо в кожній з них жива тремка живинка,

що світиться довірою до всіх…

Природа своєю різноманітністю змалечку привертає увагу дітей, впливає на них, і є джерелом тих радісних відкриттів і переживань, які часто запам’ятовуються на все життя. Набуте в дитинстві вміння бачити, відчувати природу такою, якою вона є насправді, викликає у дітей глибокий інтерес до неї, розширює і поглиблює їхні знання, сприяє формуванню характеру і інтересів. Набуття природничої компетентності у дошкільному дитинстві можливе лише при взаємодії дитини з природою. «Екологічна стежина» допомагає будувати стійку логічну систему в екологічному вихованні дітей, подавати їм якомога більше знань,формувати цілісні уявлення про чудовий світ природи, краще зрозуміти взаємозв'язки та взаємозалежності. Екологічна стежина є обов’язковим елементом еколого-розвивального предметного середовища дошкільнят. Екологічну стежину можна використовувати в різні пори року. Основні форми роботи: пізнавальні екскурсії, спостереження за плодовими, декоративними деревами та ягідними кущами, трав’янистими рослинами, за птахами взимку та навесні; за комахами-запилювачами на квітниках;милування природою,сприймання пахощів та звуків, дидактичні ігри, конкурси тощо.