Розвиток фонематичного сприймання в дітей дошкільного віку

  Фонематичне сприймання – це здатність дитини впізнавати та розрізняти мовленнєві звуки. Завдяки фонематичному сприйманню дитина здатна диференціювати (розрізняти) близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки рідної мови (С-З, Ш-Ж, Т-Д, Л-Р тощо). Відповідно порушення фонематичного сприймання призводить до відсутності навику диференціації, що спричиняє виникнення різних мовленнєвих порушень у дошкільному віці (відставання в поповненні словника, у формуванні граматичної будови мови і зв'язного мовлення). Розвиток фонематичного сприймання у дошкільнят відображає не тільки здатність дитини правильно вимовляти слова і не плутати склади, але і свідчить про готовність дитини до письма, якщо дитина має поганий фонематичний слух та сприйняття, не здатна розрізняти різні склади, плутає їх у своїй промові, то це відбивається і на письмі дитини. Тобто, коли дитина починає писати, то робить ті ж помилки, що рола до того в мовленні.  Саме тому дуже важливо розвивати фонематичне сприймання у дітей з самого раннього віку. 
Всю систему корекційної роботи з розвитку здібностей диференціювати фонеми можна умовно поділити на шість етапів:
I етап – впізнавання немовних звуків.
II етап – розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, словосполучень і фраз.
III етап – розрізнення слів, близьких за звуковим складом.
IVетап – диференціація складів.
V етап – диференціація фонем.
VI етап – розвиток навичок елементарного звукового аналізу.

Для розвитку фонематичного сприймання дитини можна використовувати різні ігри і звертати увагу на те, як дитина чує звуки, як вона їх виголошує. 
Робота з удосконалення імітаційного мовлення починається з вироблення навички розрізняти насамперед сторонні, немовленнєві звуки, близькі життєвому досвіду малюка. Найлегші для засвоєння звуки вулиці та помешкання.
Звуки помешкання: ля-ля-ля – співає дівчинка; дзень-дзень – дзвінок у двері; у-у-у – гуде пилосос; кап-кап – тече вода з крана; пх-пх – закипає чайник; ням-ням – їсть малюк.
Звуки вулиці: др-др – заводиться мотор; бі-бі – їде машина; у-у-у – летить літак; тук-тук – стукають підбори по асфальту; ш-ш-ш – шумить вітер, листя на деревах; цинь-цвірінь – співає горобець.
Коли діти знайомляться з тваринами, у гру слід включати звуконаслідування голосів звірів і птахів: му-му – корівка; ме-ме – козеня; бе-бе – овечка; і-го-го – конячка і т.д.
Далі можна ускладнити матеріал, використовуючи звуки пір року, звуки лісу, річки. 
Завданням другого етапу є розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, словосполучень та фраз. Даній меті служать ряд ігор:
1.“Відгадай, хто сказав”. Діти стають півколом, а логопед – до них спиною. Малюки по черзі називають його ім’я. Ведучий же має на слух визначити та назвати того, хто його покликав. Згодом можна запропонувати дітям звертатися до ведучого вигуком “Ау!”. Він в свою чергу повинен спробувати впізнати за голосом того, хто вигукнув.
2.“Відгадай, де мама, а де дитинча”.  Логопед роздає малюнки дітям із зображенням домашніх тварин: дорослих та їх дитинчат (корови й теля, кішки й кошеняти, собаки й цуценя тощо). Він промовляє кожне “му-у”, “гав” і т. д. то низько (голосом дорослих тварин), то високо (голосом їх дитинчат). Завдання дітей полягає в тому, щоб, орієнтуючись на характер звуків та висоту голосу, піднімати відповідні малюнки дорослих тварин чи їх дитинчат.
Завданням третього етапу є навчання дошкільників розрізняти слова, близькі за звуковим складом. Для виконання даного завдання пропонуємо ряд ігор:
1.“Скажіть, що переплутав хлопчик Вітя”. Логопед дикламує вірш, а діти уважно слухають та визначають, що правильно, а що ні:
Геть усе, усе на світі
Переплутав хлопчик Вітя.
Каже: діти вчаться в ПОЛІ,
А комбайн працює в ШКОЛІ,
Всіх людей стрижуть в ЛІКАРНІ,
А лікують в ПЕРУКАРНІ,
Ми книжки беремо в АПТЕЦІ,
Ліки – в БІБЛІОТЕЦІ.
От який Вітьок дивак.
Ти ж бо знаєш – це не так!
Далі педагог починає речення, а діти його закінчують, даючи правильне, розумне завершення:
Діти звісно вчаться в …                          школі.
А комбайн працює в …                           полі.
Ми лікуємось в …                                    лікарні.
А стрижемось в …                                   перукарні.
Ліки беремо в …                                      аптеці.
А книжки в …                                          бібліотеці.
2.“Групування за звучанням”. Логопед виставляє на набірному полотні декілька малюнків в один ряд: бочка, рак, білка, миска. Далі викликає по одному дітей та кожному дає по малюнку. Дошкільник промовляє назву малюнка та виставляє його на набірному полотні під тим малюнком, назва якого звучить схоже. В результаті виникають такі стовпчики:
бочка           рак           білка           миска
квочка         мак           гілка           мишка
точка           лак            зірка           вишка
3.“Придумай слово”. Логопед промовляє слово та пропонує дітям придумати схожі за звучанням слова: лиска – миска, мишка, кришка; лоза – коза, коса, оса тощо.
4.“Що переплутав автор?” Логопед дикламує вірш, утрирувано вимовляючи слова “кит” і “кіт”. Дітям педагог показує зображення кита й кота. Вони промовляють вголос назви малюнків, визначають хто й де живе.
Риба КІТ живе у морі.
КИТ у хаті та коморі.
КІТ у морі спить вночі.
КИТ ночує на печі.
Хоч не дружать КИТ і КІТ,
КИТ КОТУ сказав: ”Привіт!”
Рекомендуємо проводити бесіду за такими запитаннями:
1.    Як називається велика тварина, що живе в морі?
2.    Як називається свійська тварина, що живе у хаті й п’є молоко?
3.    Чим відрізняються слова “кит” та “кіт”?
4.    “Спіймай слово”. Логопед називає ряд слів. Завданням дитини є почути й назвати слово, яке відрізняється від інших складовою структурою:
Мак – бак – так – банан – гак.
Батон – вагон – кіт – бутон.
П’ятка – лисиця – ватка – хатка.
Винт – гвинт – бинт – сорочка.
Будка – дудка – око – Людка.
Завданням четвертого етапу є навчання диференціювати склади. На даному етапі дітей вчать розрізняти склади, які відрізняються кількома чи одним звуком за акустично далекими чи близькими ознаками (ознакою). Широко застосовується прийом промовляння серії складів з різними приголосними чи голосними звуками, а також складів різної структури: відкритих, закритих, без збігу та зі збігом приголосних. Розглянемо декілька варіантів промовляння складів:
1.    Промовляння серії складів із спільним голосним та приголосними звуками, далекими за акустичними ознаками:
та – фа – га
ка – па – на
ба – да – га
Аналогічна робота з голосними [у], [о], [и], [е], [і].
2.    Промовляння серії складів з приголосними звуками, які відрізняються за дзвінкістю та глухістю:
па – ба                   са – за                   па – ба – па
та – да                   га – ха                   шу – жу – шу
фа – ва                  ша – жа                 зе – се – зе
3.    Промовляння серії складів з приголосними звуками, які відрізняються за м’якістю та твердістю:
са – ся                    та – тя
ла – ля                   на – ня
за – зя                    да – дя
4.    Промовляння серії складів із збігом приголосних звуків та різними голосними:
пта – пто – пту – пте – пти – пті
ста – сто – сту – сте – сти – сті
кла – кло – клу – кле – кли – клі
5.    Промовляння серії складів із зміною позиції приголосних звуків на збігу:
пта – тпа                кла – лка
фта – тфа               спа – пса
Завданням п’ятого етапу є навчання дітей диференціювати фонеми. Логопедична робота на даному етапі здійснюється згідно традиційної методики з уточненням мовного й слухового образу диференційованих звуків. Для диференціації пропонуються голосні й приголосні звуки в складах та словах. Розглянемо ряд ігор:
1.“Вгадай, хто це був?” Логопед роздає дітям малюнки чи іграшки та разом визначають, які звуки вони подають. Наприклад, корова мукає –“му-у”, тигр ричить – “р-р-р”, жаба квакає – “ква-ква”, курка квокче – “ко-ко-ко” тощо. Далі педагог промовляє будь-яке з цих сполучень, а діти визначають хто подає такий звук та піднімають відповідний малюнок чи іграшку.
2.    “Який звук зайвий?” Логопед називає дітям звуки [а] та [у], просить їх запам’ятати. Далі називає ряд голосних. Завданням дітей є підняти сигнальну картку, якщо вони почують задані звуки. Таку гру можна проводити і з складами, і з словами.
3.    “Знайди помилку”. Логопед промовляє речення. Дітям пропонується прослухати їх, спіймати та виправити в них помилки. Наприклад:
У Соні довгі кози.                   На лузі пасуться коси.
На сосні ростуть шашки.        Тато й дідусь грають в шишки.
На столі стоїть мишка.            Побігла сіренька миска.
Маша бере дерев’яну шапку.   Я одягаю шерстяну сапку.
4.“Телеграф”. Логопед називає слова, а діти вистукуванням олівця по столі “передають” його “в інше місто”.
5.“Вгадай слово”. Логопед “передає” вистукуванням “по телеграфу” слово, а діти відгадують задумане слово або ж придумують своє з потрібною складовою структурою.
6.    “Закінчи слово”. Діти стоять в колі. Логопед — в центрі й кидає по черзі м’яч кожній дитині, промовляючи перший склад певного слова. Малюк, зловивши м’яч, називає склад, який закінчить слово: ри – ба, мар – ка, гри – би, кіш – ка.
7.    “Склади слово”. Логопед називає ряд слів. Завдання дітей полягає в тому, щоб виділити перший звук (склад) з кожного слова й скласти з них нове слово:
Марка, око, хата.   (мох)
Десять, ремонт, вода.    (дерево)
Завданням шостого етапу є формування в дошкільників фонематичного аналізу та синтезу. Система логопедичної роботи на даному етапі враховує послідовність становлення різних форм звукового аналізу та синтезу: усне виділення звука (положення звука в слові, характер звука, кількість звуків у звуковому складі), звуковий аналіз з опорою на матеріал (графічні схеми слова, звукові лінійки, фішки), звуковий аналіз без опори на промовляння та допоміжні засоби.
В процесі роботи дітям пропонується виконати наступні завдання:
1.    Визначити голосний (приголосний) звук із ряду інших звуків.
2.    Визначити склад із певним звуком.
3.    Визначити з ряду слів слово з певним звуком.
4.    Визначити місце звука в слові за допомогою малюнка та на слух.
5.    Визначити кількість складів у слові та їх послідовність.
6.    Визначити послідовність та кількість звуків у слові.
Завдання на розвиток фонематичного слуху слід пропонувати дитині якомога частіше, так як тільки постійні тренування можуть виробити в учня фонематичні навички.
Батькам, які вирішили самостійно займатися розвитком фонематичного сприймання своїх малюків, слід пам'ятати, що цей корекційний процес – тривалий, достатньо складний та вимагає ґрунтовної підготовки, терпіння і постійного контролю, особливо на початкових етапах.
Але також не варто забувати, що успішно виконана логопедична робота допоможе дитині перейти на новий, більш високий рівень мовленнєвого і загального фізичного розвитку.