Діти третього року життя - розставляємо пріоритети

Людина весь час прагнула пізнати, зрозуміти і дослідити та пояснити світ в якому вона живе. Про багатство навколишнього світу, звуки і фарби, запахи і температуру, величину та багато іншого ми дізнаємось за допомогою органів відчуття. Щоб орієнтуватися в навколишньому, людині весь час необхідно отримувати інформацію про оточуючий світ.   Роль відчуттів в житті людини важко переоцінити, так як вони є джерелом наших знань про світ та про нас самих. (зв. увагу на слайд: пригадаємо) Та відчуття не дають нам повної цілісної картини про властивість предметів, явищ навколишньої дійсності. На основі відчуттів виникає більш складний психічний процес – сприймання. На відміну від відчуттів сприймання є відображенням цілісних предметів, що мають ряд властивостей. Так, дивлячись на гроно винограду, ми сприймаємо його єдиним предметом, що є одночасно соковитим, гладеньким, зеленим, смачним, ароматним. Слухаючи музику, ми чуємо не окремі звуки, а отримуємо насолоду від загальної композиції. Цілісність такого сприймання залежить від сенсорного розвитку людини.

Що ж таке сенсорне виховання? Це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання та вдосконалення відчуттів та сприймань. Сенсорне виховання має дуже важливе значення для всебічного розвитку дитини.
Можна зробити припущення, що від розвитку сенсорних відчуттів залежить ким людина стане в майбутньому, а також, чи буде вона більш талановитою та успішною від інших. Тому сенсорний розвиток є основним видом виховання дітей раннього віку. Науковці, як правило, визначають рівноправними такі напрями розвитку дитини раннього віку: фізичний, пізнавальний, сенсорний, мовленнєвий, розвиток образотворчих здібностей та побутових навичок. Та практика показує, що ці напрями не йдуть паралельно, а витікають з основного – сенсорного розвитку, що тісно пов’язаний з мовленнєвим.
Пропоную вашій увазі декілька корисних порад щодо мовленнєвого розвитку малюків.
Ми знаємо, що мовлення в ранньому дитинстві розвивається двома лініями: удосконалюється розуміння мови дорослих (пасивне мовлення); формується власне активне мовлення дитини.
Цікавий факт стосовно того, що нове слово в активному словнику дитини з’являється після того, як було почуто дитиною більш як п’ ятдесят разів, висуває перед дорослим вимогу – не мовчати, по-перше, коментувати свої дії, розповідати про все, що навкруги, що переживаєте. Проте пам’ятайте, що діти не люблять спеціально для них сповільненого мовлення та використання дитячої (штучно емоційної і примітивної) лексики, перекручування слів тощо і швидше за все – вкажуть на ваші помилки! Не забувайте малечі читати, а найкраще розповідати віршики, казки, оповідання, а, можливо, і разом скласти власний літературний шедевр.

А по-друге, - контролювати власну мову і пам’ятати, що «погане» слово, яке промовляє ваша дитина, нізвідки не з’явилось, до того ж, зверніть увагу, що використовують їх діти чітко відповідно до ситуації.  
Під час сенсорних дидактичних ігор та вправ дитина вчиться пізнавати навколишній світ.

Важливо навчити дітей дивитись, слухати, обстежувати з задоволенням, помічати незвичне, значиме, цікаве. В стані емоційного піднесення, радісного переживання у дітей загострюються відчуття та сприймання. З сприймання предметів та явищ навколишньої дійсності починається пізнання, розвивається здатність порівнювати, узагальнювати, об’єднувати, відрізняти. Під час пізнання світу дитина прагне його зберегти, вдосконалити, примножити. Сенсорний розвиток стає фундаментом для подальшого успішного навчання дитини у школі.
Не можна недооцінювати впливу сенсорних вправ на фізичне та психічне здоров’я дитини. Під час адаптаційного періоду дитина не цікавиться новим оточенням, іграшками. Її нервова система перебуває в стані збудження, або гальмування. В цей період діти можуть мати поганий сон, апетит, втрачати навички самообслуговування. Тут важлива роль відводиться педагогу, який має викликати у малюка позитивні емоції, зацікавленість до нових умов та об’єктів спілкування.
На допомогу приходять сенсорні, пальчикові ігри та ігри - забави.

Доведено, що діти, які займаються сенсорними іграми мають міцний сон, тому, що маніпуляції з дрібними предметами та іграшками здійснюють масаж кисті рук, на якій знаходяться біологічно активні точки. Такий самомасаж позитивно впливає на нервову систему, розслабляє та заспокоює її. Також вони вміють самостійно гратись і не просяться на руки, тому що здатні зосереджуватись, зацікавлено обстежувати та розглядати іграшки. Тому в ранньому віці особлива увага надається розвитку тактильних відчуттів, що здійснюються під час сенсорних ігор. Малюк з розвиненою моторикою рук має добре сформовану мову. Вправи та маніпуляції з пальчиками посилають нервові імпульси до кори головного мозку, цим самим активізують мовлення та стимулюють роботу внутрішніх органів. Сучасні батьки приділяють мало часу пальчиковим та сенсорним іграм. Ось чому все більше дітей мають логопедичні вади. Така взаємозалежність була відома ще нашим предкам, вони вміло використовували пальчикові ігри разом з словесним супроводом (потішками, забавлянками).

Сенсорні ігри – це унікальний засіб розвитку дрібної моторики пальців рук та мови. В просвітницькій роботі з батьками важливо повернутись до використання сенсорних та пальчикових ігор. Дорослий має пам’ятати, що здоров’я, розумова та мовна активність напряму залежить від рівня розвитку дрібної моторики рук.
На розвиток дрібної моторики впливають:
•        сенсорні ігри;
•        пальчикові ігри з використанням художнього слова, потішок та забавлянок;
•        ігри з водою, піском, снігом;
•        самообслуговування;
•        зображувальна діяльність (малювання, ліплення, аплікація);
•        пізнання світу природи та речей шляхом обстеження, спостереження, експериментування;
•        фізичні вправи (повзання, лазіння по драбині тощо).
Базовий компонент дошкільної освіти в освітній лінії «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» визначає змістовні складові: сенсорні еталони, пізнавальна активність, сенсорно-пізнавальна компетенція.

Результатами освітньої роботи є – оволодіння дітьми назвами сенсорних еталонів; вміння класифікувати предмети за їх якісними та кількісними ознаками; орієнтуватись в часових та просторових відношеннях; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між різними явищами природнього та соціального довкілля. А головне, при ознайомленні з властивостями предметів та явищами навколишньої дійсності вміло використовувати набуті знання для практичної діяльності.