Мова має значення: як правильно спілкуватися про інвалідність та інклюзію

25 трав. 2026 р.

Слова формують наше ставлення до людей. Використання застарілих або образливих висловів створює бар'єри та підтримує стереотипи. Сучасний підхід базується на концепції "спочатку людина" (Person-First Language): інвалідність — це лише одна з характеристик, а не вся особистість.

Словник коректної термінології

Як НЕ правильно (медична/жаліслива модель)	Як ПРАВИЛЬНО (соціальна модель / повага)	Чому це важливо
Інвалід, каліка, неповноцінний	Людина з інвалідністю	Акцент на людині, а не на її діагнозі.
Візочник, прикутий до візка	Людина, яка користується кріслом колісним	Крісло — це засіб мобільності та свободи, а не тюрма.
Даун, аутист	Людина з синдромом Дауна, людина з аутизмом (або автична людина)	Діагноз не є заміною імені чи особистості.
Сліпий, глухий	Людина з порушеннями зору / слуху, незряча / нечуюча людина	Описує стан здоров'я без таврування.
Хворий на [хворобу]	Людина, яка має [діагноз]	Людина живе з хронічним станом, а не перебуває у статусі постійно хворого.
Особливі потреби, обмежені можливості	Особливі освітні потреби (лише в освіті) або Потреби в доступності	Потреби у всіх однакові (спілкування, рух, безпека), просто способи їх задоволення різні.

4 золоті правила інклюзивного спілкування

Уникайте героїзації та жалості. Люди з інвалідністю не є "жертвами нещастя" чи "страдниками", так само як і не є "героями" лише через те, що живуть своїм життям.
Запитуйте перед тим, як допомогти. Не починайте діяти без дозволу (наприклад, не котіть крісло колісне без згоди людини). Запитайте: "Чи потрібна вам допомога і як саме допомогти?"
Спілкуйтеся напряму. Якщо людину з інвалідністю супроводжує перекладач жестової мови або асистент, звертайтеся безпосередньо до людини, а не до її супроводжувача.
Слова "інклюзивний" та "доступний". Замість "пандус для інвалідів" використовуйте "доступний вхід". Замість "школа для хворих" — "інклюзивна школа".