Дитина і книжка: новий формат взаємодії
26 вер. 2023 р.
Дитина і книжка: новий формат взаємодії
Джерела: Дошкільне виховання №1, 2022 Н. Гавриш, І. Кондратець
Чи погоджуєтесь ви з твердженням: «Сучасні діти не проявляють природного інтересу до книжок і не відчувають потреби в них.»
- Як можна це змінити?
- Які прийоми і форми роботи варто використовувати сучасному вихователю, аби діти з нетерпінням чекали “хвилинок читання”?
Перш ніж міркувати над конкретними шляхами розв’язання цього завдання, пропонуємо визначити ключові чинники, які слід брати до уваги.
Книжка входить у життя дитини через дорослих.
Аби впливати на читацькі інтереси дітей, суспільство передусім має потурбуватися про формування читацької культури його дорослої частини.
Змінюється світ – змінюються й книжки.
Сьогодні дитячі книжки вражають розмаїттям жанрів, форматів і функцій, які вони виконують.
• навчальний посібник: азбука, буквар, енциклопедія;
• засіб розваги: книжка-картинка, книжка-гра, книжка-альбом;
• об'єкт гри: книжка-брязкальце, книжка-гризунець, магнітна книжка, книжка-театр, книжка- іграшка, книжка-шукач (віммельбух) тощо;
• засіб дитячої творчості: книжка-розмальовка, книжка з наліпками, з віконцями тощо.
Утім існує одне серйозне "але". Величезна кіль- кість книжок сьогодні створюється з урахуванням характерного для дитини XXI століття кліпового мислення, у форматі дозованої подачі інформації — інформативність за мінімуму тексту. І це має серйозні негативні наслідки: звикаю- чи ставитись до книжки як до розваги й поверхово сприймати її зміст, без спеціального супроводу свідомих дорослих дитина не засвоює звички до осмисленого, критичного сприйняття інформації, відкриття у прочитаному власних смислів.
Незалежно від того, у якому вигляді постає перед дитиною художній текст, маємо допомогти їй зрозуміти і відчути його, відкрити для себе закладені в ньому смисли.
Надзвичайно важливо не лише розважати дітей книжкою, а й вчасно переорієнтувати їх на сприйняття книжки як джерела знань, мудрості, навчити поваги до художнього слова, розвинути здатність відчувати його красу, розуміти смисли, закладені в тексті.
Змінюються книжки мають змінитися методики
Щоб справити відповідний вплив, не лише книжка має бути сучасною, актуальною, а й методичні підходи до роботи з текстами повинні відповідати духу сьогодення.
Сучасні методики роботи з літературними творами передбачають активну позицію дітей. Малята мають стати не просто слухачами твору у виконанні дорослого, а радше співтворцями автора
Завдання: створити модель активного слухача. "Слухаю - уявляю - відтворюю- змінюю — створюю"
Методичні підходи до роботи з літературними текстами
Якомога раніше ми, дорослі, маємо впустити книжку, художнє слово в життя малюків, допомагаючи сприйняти його, із задоволенням промовляти, індивідуально і хором, смакуючи слова, рими, ритми.
Художнє слово не просто збагачує життя малюків із перших років життя цінною інформацією - воно задає йому ритм, дарує задоволення, згуртовує дітей.
Тож із наймолодшого віку дорослі поступово мають привчати дітей до спілкування з книжкою (з віршованими текстами, народними та авторськими казками, оповідками). Це знайомство починається з коментованого розглядання яскравих ілюстрацій, а пізніше продовжується розповіданням або читанням з подальшим обговоренням та обігруванням змісту.
Створення ментальної карти
- В яких формах роботи можна використовувати художнє слово?
Інтегровані заняття, образотворча діяльність, пізнавальна діяльність, рухова та ігрова.
- Способи опрацювання літературних творів із дошкільниками:
- читання та розповідання дітям із подальшим обговоренням;
- переказування казок, оповідань;
- виразне читання віршів із подальшим їх обговоренням;
- театралізована діяльність за сюжетами творів;
- ознайомлення зі структурою книжки та з бібліотекою;
- робота з книжковими ілюстраціями;
- хорове та індивідуальне промовляння скоромовок;
- мовленнєво-ігрова, художньо-продуктивна діяльність за змістом літературних творів;
- літературні та літературно-мовленнєві ігри, квести, вікторини тощо.
Види запитань для роботи за змістом твору
Репродуктивні відтворюють зміст, події твору. Наприклад:
Про що розповідається?
Про кого йдеться?
Що робили персонажі?
Де жили?
Куди ходили?
Евристично-пошукові передбачають пошук причинно-наслідкових зв'язків, що привели персонажів до певних дій:
Чому Колобок утік від діда і баби?
Чому дід і баба плакали, коли розбилося яєчко?
Чому Лисичка так учинила?
чому півник не слухався Котика?
Чому звірі так боялися пана Коцького, що був менший за них?
Чому твір так називається?
Кому з персонажів симпатизує автор?
Творчі сприяють розвитку уяви дітей; спонукають до фантазування стосовно подій "до і після"; пошуку власного способу розв'язання ситуації. Наприклад:
Якби ми був чарівником / була чарівницею, як ти допоміг / допомогла б головному персонажу твору?
Уяви, що ти можеш перетворитися на будь- кого й допомогти персонажам твору. На кого ти перетворився / перетворилася б?
Якби ти опинився / опинилася на місці цього персонажа, як учинив / учинила б?
Яка подія могла б змінити перебіг казки?
Якби ти міг / могла поговорити кимось із персонажів, про що 6 ти його запитав /за- питала?
Як гадаєте, що було до початку подій у казці “Дідова дочка і бабина дочка", а що сталося з персонажами після?
Що станеться з персонажами казки через 10 (20) років?
Рефлексійні формують у дітей уміння помічати і визначати власні емоції та враження від твору й певних учинків персонажів; зіставляти їхню поведінку із власною; згадувати схожі ситуації та пережиті емоції у власному житті:
Які риси характеру персонажів притаманні й тобі? (“Він хоробрий. А ти?”; “Вона любить... А ти?")
Що тебе здивувало в поведінці персонажа?
Який настрій у тебе після слухання казки?
Що тебе порадувало?
Вчинок якого персонажа тебе засмутив?
Етапи роботи з твором
1. Передчитання: розглядання ілюстрацій; заохочення до пригадування подій із власного життя, подібних до тих, про які розповідається у книжці (“А чи траплялося колись таке з вами?”, "Чи бувало у вас так, що..?").
II. Читання:
• виразне читання з емоційними паузами, зу- пинками, запитаннями про переживання піс- ля почутого;
• полілог (діалог) стосовно почутого, спрямо- ваний на навчання дітей розуміти смисл про- слуханого, аналізувати поведінку персонажів, порівнювати її зі своїми вчинками (складан- ня запитань до автора твору та персонажів; рольові ігри; обігрування ситуацій).
III. Післячитання: осмислення почутого, спів- віднесення своїх думок та емоцій із подібними в персонажів твору (рефлексійні запитання на кшталт: “Що нового ти дізнався / дізналася?"; "Хто з персонажів сподобався тобі найбільше? Чим?”; “Які нові запитання в тебе з'явилися?"; “Чого ти навчився / навчилася?").
Використання методів та прийомів ТРВЗ
ТРВЗ (теорія розв'язання винахідницьких завдань) — технологія, що сприяє розвитку критичного, діалектичного та творчого мислення дітей, здатності самостійно розв'язувати життєві ситуації.
Окремі методи та прийоми ТРВЗ можуть стати основою для творчих завдань за змістом художнього твору.
"Знайди схоже” (Що було жовтим (зеленим, бі- лим тощо) у казці "Колобок"? А що жовте (біле, зелене) є в кімнаті?).
"Перевтілення в персонажа" (Хто ти? Де ти живеш? З ким ти дружиш? Що ти любиш? Чого ти боїшся? Що тобі сниться? Що тебе може розвеселити?).
"Що було б, якби..?" (придумати альтернативну кінцівку чи хід розгортання подій).
"Гірлянда слів" ("зв'язати" слова, які асоціативно відображують сюжет певного твору, можна закріпити це візуально: картинками, світлинами).
"Дзеркало" (показати персонажа в різних станах: коли він / вона хвилюється, сумує, радіє, тривожиться, дивується).
"Біографія персонажа" (розповісти про минуле, сьогодення та майбутнє персонажа).
"Казковий вінегрет” (придумати казку з персонажами із різних творів).
ПАРТНЕРСЬКА СПІВПРАЦЯ З БАТЬКАМИ
Заохочення дітей до спілкування з книжкою, виховання в них читацької культури неможливе без партнерської взаємодії з батьками. У практиці дошкільної освіти напрацьовано чимало ефективних форм такої роботи. Розглянемо їх.
Форми взаємодії з батьками
Наочно-друковані
- створення бібліотечок психолого-педагогічного спрямування: бук- кросинг (обмін книжками); "кишенькові бібліотечки”; “педагогічні прес-релізи”; “педагогічні анонси" (подій, літературних новинок); "педагогічно-літературні дайджести"; інформаційні листи, флаєри; енциклопедично-літературні матеріали до певних тематичних блоків із дидакичними вправами і завданнями для спільного розв'язування з дітьми.
Індивідуальні: консультації, діалоги, обмін лайфхаками з питань читання художньої літера- тури з дітьми; інтерв'ю та опитування.
Групові (колективні): клуби: батьківської еліти, батьків-ентузіастів, родинного читання, родинної мудрості, бабусь і дідусів; студії: “Дитяча бібліотека", "У країні непрочитаних дитячих книжок”, “Книжковий меридіан", "Літературний волонтер", "Літературні чаювання", "Родинні читання"; зустрічі з дитячими письменниками; майстерки; тренінги; презентації "А я роблю так...”
Творчі мініпроєкти передбачають спільні дії дітей і дорослих, результатом яких стає певний творчий продукт.
"Бібліотечка": добір художніх творів із певної теми.
"Поетична скарбничка": складання віршів разом із дітьми.
“Творча скарбничка": створення потішок, мирилок, лічилок, віршиків, небилиць. "Казкова лабораторія":
створення казки за заданим початком (“Їхав якось...", "Були собі дід і баба...”, “Двоє котиків веселих...") або сюжетною канвою;
придумування нової кінцівки казки; переказування знайомої казки з іншими персонажами (“Казковий вінегрет");
зміна подій у знайомій казці
створення казок із персонажами — предметами побуту.
“Сімейний вернісаж": малювання з дитиною за власним задумом або за сюжетом прочитаного твору.
“Сімейна ігротека”: придумування дидактичних, рухливих, психо-гімнастичних ігор за сюжетами прочитаних творів.
Художнє слово не тільки невичерпне джерело знань, а й стрижень, навколо якого відбувається становлення світогляду дитини. Тож маємо невтомно й цілеспрямовано формувати коло читання дошкільнят, допомогти дітям полюбити книжку, зробити її вірною супутницею свого життя. Успіху нам усім на цьому шляху!