Як виховати любов до книжки?

ВИХОВУЄМО МАЙБУТНЬОГО ЧИТАЧА:

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОБОТИ З КНИЖКОЮ В ДИТСАДКУ

Наталія Гавриш, доктор педагогічних наук, професор, головна наукова співробітниця

лабораторії дошкільної освіти і виховання Ін ституту проблем виховання НАПН України

У всіх чинних освітніх програмах визначені завдання, спрямовані на залучення дітей до книгочитання. Зокрема такі: виховувати інтерес до книжки і літературно­ художній смак, формувати вибіркове ставлення до книжки; забезпечити усвідомлення та розуміння художніх творів дошкільниками, емоційний відгук на прочитане; розвивати поетичний слух, уміння аналізувати літературний твір, ставити запитання за змістом та відповідати на них; збагачувати словниковий запас образними висловами.

Для реалізації цих завдань у різні часи в дошкільних закладах активно використовували й використовують такі форми націленої (у межах заняття) роботи з художньою літературою, як читання та розповідання дітям творів різних жанрів, розучування віршів, переказ художніх творів, ознайомлення з малими фольклорними жанрами, коментоване розглядання книжкових ілюстрацій, інсценізації за літературними сюжетами, літературні вікторини, літературно­ творчі ігри тощо.

Відомо також багато різних форм роботи з книжкою поза заняттями: читання та розповідання дітям на старті спільної творчої чи пошукової діяльності; свята, літературні вечори, виставки книжок; використання забавлянок, утішок, приказок, прислів’їв у режимних моментах; відгадування та самостійне складання дітьми загадок; пролонговане читання дітям у вільний час, розглядання і обговорення ілюстрацій; участь у ремонті книжок; розмови про книжки, письменників, художників­ ілюстраторів; створення книжкових куточків у групах; те­

атралізації та інсценізації за змістом художніх творів тощо.

Традиційний усталений алгоритм роботи з книжкою такий: пояснення незнайомих слів перед читанням ― разове чи повторне читання або розповідання ― бесіда за змістом прочитаного ― підбиття підсумку (допомога дітям у формулюванні висновку). Окремі відмінності можливі лише в роботі з поетичними текстами.

Проте в сучасній освіті, націленій не так на засвоєння дітьми сукупності знань, як на формування життєвої компетентності, надзвичайно важливо допомогти дітям отримати і сприйняти важливі життєві уроки. У реалізації цієї мети художньому слову, книжці відводиться важлива роль.

При цьому літературні твори мають поставати перед дітьми в різних аспектах: як джерело інформації; забава; інтелектуальне завдання; витвір мистецтва; повчальна соціальна ситуація; моральне правило, виконання якого є обов’язковим для всіх; ігровий сюжет; стимул до творчості тощо.

Cучасна методика використання літературних творів, на відміну від традиційної (вихователька читає ― діти слухають, а потім відповідають на запитання), передбачає активну позицію дітей не лише як слухачів, а радше як співтворців авторського художнього задуму (слухаю ― уявляю ― відтворюю ― змінюю ― створюю), сприйняття і проживання тексту в союзі, синтезі мистецтв. Це поглиблює художньо­ естетичне сприйняття дошкільнятами літературних текстів, загострює емоційні переживання, спонукає дітей до творчого відтворення вражень різними засобами.

Сьогодні книжка, крім навчально­ пізнавального, проблемно­ пізнавального, широко використовується педагогами в її соціально­ психологічному аспекті, а психологами ― як арттерапевтичний засіб. Це дає змогу впливати на сфери особистості дошкільника, пов’язані зі становленням ціннісного ставлення до книжки, розглядати її як засіб особистісного розвитку та соціалізації дитини, що спонукає до пошуку більш мобільних, різноманітних способів презентування, осмислення й проживання дітьми літературних творів.

Соціалізаційна функція книжки залишається однією з провідних. Казки, оповідання, віршовані тексти допомагають донести до дітей інформацію про різні життєві ситуації.

Одним із ключових нині є проблемно- пізнавальний підхід до відбору й використання літературних творів у роботі з дітьми, зокрема й з метою формування в них базових для пізнання світу уявлень, засвоєння елементарних філософських категорій. Цьому сприяють енциклопедії, філософські новели, притчі, казки, оповідання, вірші, фольклорний матеріал проблемного змісту.

Мовленнєво- творчий підхід у роботі з літературними творами є надзвичайно результативним для формування в дітей інтересу до художнього слова, книжки загалом. Останнім часом набуває популярності використання книжки як засобу формування в дітей навичок самоосвіти, інформаційної культури, розвитку здатності до дослідницької діяльності, вибудовування картини світу; виховання ціннісного ставлення до здоров’я, до світу загалом. Таких книжок стає дедалі більше.

Цей посібник покликаний допомогти педагогам розширити “репертуар” читання дітям, а також надати інструменти для здійснення багатоаспектного підходу до використання літературних творів в освітньому процесі.