ПСИХОЛОГІЧНЕ ТА ЕМОЦІЙНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ДІТЕЙ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
16 трав. 2023 р.
ПСИХОЛОГІЧНЕ ТА ЕМОЦІЙНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ДІТЕЙ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Дитинство - це не тільки світлий і радісний проміжок часу, це не тільки стан безтурботності, а й брак спілкування, невпевненість у собі, брак любові і розуміння. Все це викликає у дитини почуття занепокоєння, образи. Тому істотним моментом підготовки дітей до життя і до школи є психологічна готовність: навчитися адаптуватися в новому середовищі, адаптувати свої емоції і керувати ними. Наша система виховання і навчання більшою мірою спрямована на розвиток інтелекту. У той час, як емоційній сфері приділяється недостатньо уваги. Хоча для становлення особистості інтелектуальна і емоційна сфери однаково важливі.
Що підтверджують слова Л. С. Виготського: “Емоційна сфера особистості має не менше значення, ніж інші сторони, і становить предмет і турботу вихователя в такій же мірі, як розум і воля”.
В даний час зниженню чуйності сприяє технологізація життя, в якій активно бере участь дитина. Замикаючись на телевізорах, комп’ютерах, діти стали менше спілкуватися з дорослими і однолітками. А спілкування в значній мірі збагачує чуттєву сферу. Сучасні діти стали менш чуйними до почуттів інших. Тому робота, спрямована на розвиток емоційної сфери, дуже актуальна і важлива. Емоційна сфера є провідною в психічному розвитку дитини дошкільного віку і тому є основою для усвідомлення дитиною себе.
Для цілеспрямованої роботи з дітьми необхідно визначитися, що брати за основу, на які емоції спиратися. Дослідження вчених однозначно свідчать: діти, які ростуть в умовах емоційної незадоволеності, пов’язаних з дефіцитом людської уваги до них, турботи і любові, в більшості випадків розвиваються неповноцінно. Їм, як правило, виявляються властиві такі особистісні комплекси, як підвищена тривожність, стан постійної напруги, очікування можливої небезпеки, незахищеності. Емоційні проблеми, якщо не робиться своєчасних заходів їх корекції, – та база, на якій виникає відставання дітей у навчанні, різні форми соціально – психологічної дезадаптації.
Важливий і той факт в психоемоційному благополуччі, як адаптація дитини до дитячого саду. Під адаптацією традиційно розуміється процес входження людини в нове для нього середовище і пристосування до його умов. Адаптація – це динамічний процес, що призводить або до позитивного, або до негативного результату. З приходом дитини в дошкільний заклад її життя істотно змінюється: режим дня, відсутність батьків та інших близьких дорослих, нові вимоги до поведінки, постійний контакт з однолітками, нове приміщення, що таїть в собі багато невідомого, а значить потенційно небезпечного, інший стиль спілкування.
Для успішної адаптації дитини до умов дошкільного закладу, необхідно формувати у неї позитивну установку на дитячий садок, позитивне ставлення до нього, намагатися спільними зусиллями всього колективу створити атмосферу тепла, доброти, уваги в групі, звертатися бажано тільки по імені. Говорити дитині, як приємно бачити її в групі. Заохочувати дитину кожен раз, коли їй вдається виконати саме незначне завдання. Важливо пам’ятати те, що для решти дітей моделлю служить поведінка вихователя, і їх ставлення до новачка буде подібним.
Емоції дитини – це “послання” оточуючим дорослим про її стан.Найбільш гострі і стійкі негативні емоції дитина відчуває при негативному ставленні до неї оточуючих людей, особливо вихователів і однолітків. Положення дитини в групі, характер її взаємин з однолітками суттєво впливають на психічний розвиток дитини. Спостерігаються такі статусні групи дітей залежно від їх положення в групі однолітків: «зірки» – діти, які перебувають у групі в атмосфері любові і поклоніння. Діти, яким «надається перевага» – їх цінують за їх красу, чарівність, за здатність швидко реагувати в різних ситуаціях. За впевненість у собі, за здатність, не роздумуючи брати на себе відповідальність, не боятися ризику. «Знехтувані», «ізольовані» діти часто відчувають по відношенню до себе байдужість однолітків або їх поблажливість. Такими дітьми стають з різних причин: одні рідко ходять у дитячий садок, і діти фактично мало їх знають. Інший тільки почав відвідувати дану групу, третій має фізичні вади, наприклад, товстий, незграбний, не може грати в рухливі ігри. Таким чином, емоційне і психологічне благополуччя дітей залежить не тільки від того, як їх оцінюють дорослі, а й від думки однолітків. Тому завдання педагога полягає в тому, щоб підвищити статус дитини в дитячому колективі.
Дитина перебуває у дитячому садку більшу половину часу, в якому вона активна. Тому педагоги повинні зробити все, щоб у цей час дитина відчувала психологічний комфорт. Для цього необхідно приймати дитину такою, якою вона є, уникати будь-яких виразів нетерпимості, утримуватися від докорів і зауважень. Прагнути бачити світ, що оточує її, очима дитини. Відчувати зміни в поведінці і настрої всіх дітей, сприяти встановленню душевної гармонії та емоційного комфорту кожної дитини.