Методичні рекомендації щодо змісту логоритмічних занять для розвитку мовлення у дітей дошкільного віку

Методичні рекомендації щодо змісту логоритмічних занять для розвитку мовлення у дітей дошкільного віку

Складаючи заняття з логоритміки, слід враховувати такі дидактичні принципи: науковість, наочність, доступність, поетапне підвищення вимог, стимулювання активності і свідомості дітей, індивідуальний підхід до кожної дитини. Крім того, під час побудови занять необхідно опиратися на спеціальні принципи: зв’язок логопедичної ритміки і фізичних можливостей дітей, її оздоровча спрямованість; зв’язок з основними компонентами музичної діяльності з урахуванням механізмів та структури мовного порушення; розвиток особистості логопата .

Заняття з логоритміки проводяться один раз на тиждень, тісно пов’язані з іншими засобами комплексного корекційного впливу. Їх тривалість становить 30–40 хвилин залежно від віку дітей і етапу логопедичної корекції.

У плануванні логоритмічних занять необхідно використовувати поетапне наростання матеріалу з усіх видів лексичних тем – пори року, збір врожаю, новорічні свята, зимуючі птахи, транспорт і т.д.

Основа занять може бути дуже різноманітною: казковий сюжет, уявна подорож або екскурсія, фольклорні джерела, сюжетні та дидактичні ігри. Тематична спрямованість, захоплюючий сюжетний хід, ігрова форма у поєднанні з широким використанням наочного матеріалу стимулюють потребу у спілкуванні, розвивають мовленнєве наслідування, моторику, формують емоційно-естетичний відгук, сприяють формуванню у дітей стійкого інтересу до музичної і мовленнєвої діяльності, підтримують позитивне емоційне ставлення дітей до логоритмічних занять, а отже, допомагають досягти кращої результативності в корекції мовленнєвих порушень.

Заняття для дітей з діагнозом ЗНМ будуються особливо емоційно, з швидкою зміною діяльності, щоб діти не втомлювалися, тому позитивний настрій необхідно створити ще на початку логоритмічного заняття.

Зміст заняття як ми вже вказували, має бути пов’язаним з лексичною темою, завданнями логоритміки, в конкретній віковій групі .

У результаті дослідження нами було розроблено структуру логоритмічного заняття, яка включала вступну частину, основну і заключну.

1. Вступна частина.

Ходіння, переступання через предмети, обхід через предмети, стрибки, підскоки в різних напрямках, вправи на розвиток рівноваги, розвиток загальної моторики, вступна логоритмічна розминка, яка дає установку на потрібний темп рухів і мовлення.

1. Основна частина.

• музично-ритмічні рухи (рухи змінюються відповідно до темпу музики);
• вправи на розвиток музичного слуху;
• вправи, що розвивають мовне і фізіологічне дихання;
• зміна рухів відповідно до характеру музики;
• вправи на увагу;
• вправи на регуляцію м’язового тонусу;
• вправи, що розвивають голос і артикуляцію (спів, виспівування);
• вправи на розвиток міміки обличчя;
• вправи на розвиток дрібної моторики;
• слухання музики;
• гра.

Мовленнєвий матеріал залежить від змісту логопедичної корекції (підготовчий етап, постановка, автоматизація чи диференціація): це пісні, хороводи, скоромовки, вірші, драматизація з піснями, інсценування, тощо.

1. Заключна частина.

Заспокійливі вправи, вправи на розвиток міміки відповідно до музичних образів, ігри, заспокійливе звичайне ходіння під музику, слухання музики в поєднанні зі спокійними рухами з предметами і без предметів, визначення її характеру.

Кожна частина включає в себе різні види вправ, які вирішують певні корекційні завдання.

У вступній частині використовуються вправи на розвиток основних рухів. Ці вправи полягають у вигляді марширування в різних напрямках, побудова шеренг, колон, перестроювання, переступання через предмети, обхід предметів, біг, підскоки, стрибки, підскоки в різних напрямках, вправи на розвиток рівноваги. Вправи розвивають у дітей первинні навички ходіння по колу (по одному і парами), уміння дотримуватися однакової відстані між дітьми які йдуть, а також шикувати шеренги, лінійки, колони тощо.

У вправах на розвиток основних рухів діти вчаться орієнтуватися в просторі, координувати свої рухи, передавати в ходьбі, бігові, підскоках темп і ритм, регулювати дихання. У них формуються слухова і зорова увага, розвивається словник дітей: розуміння і вживання наголосів, визначень, прийменників (праворуч-ліворуч, між, близько, вище-нижче, в центр-з центру, прямо-в сторону і т.д.). Вправи рухового характеру удосконалюють фізіологічне та мовне дихання.

Основна частина включає в себе:

– загальнорозвиваючі вправи;

– вправи на розвиток почуття ритму;

– вправи на розвиток пам’яті та уваги;

– вправи, що розвивають голос і артикуляцію (спів, виспівування);

– вправи для розвитку дрібної моторики;

– ігри.

Загальнорозвиваючі вправи проводяться з положення, сидячи, лежачи, стоячи, без мовлення і з мовленням, і виконуються в певному темпі і ритмі. Загальнорозвиваючі рухи діляться на вправи для м’язів тулуба, м’язів рук і плечового пояса, м’язів шиї і голови, м’язів ніг. При закріпленні рухових умінь корисно включати загальнорозвиваючі рухи в комплекс вправ. Це сприяє активізації уваги, пам’яті, нормалізації м’язового тонусу, темпу і ритму; вихованню спритності, точності виконання рухів.

Основні, загальнорозвиваючі рухи в співі і в спеціальних завданнях, формують плавний і тривалий видих без голосу і з голосом, що забезпечує комплексне вирішення низки корекційних завдань. Наприклад, у вступній вправі «Музичне вітання» діти підспівують зі словами «добрий день» та з одночасним рухом пальців рук. Таким чином, розвивається координація голосодихальних і моторних навичок.

Вправи, що розвивають почуття ритму розучуються під музику, сприяють вихованню темпу і ритму. Музичний керівник проводить на заняттях з логоритміки постійну роботу над розрізненням повільного і швидкого темпів, уповільнення і прискорення в музиці. Тренування можна починати з найпростіших ритмів: проплескати своє ім’я, день тижня і т.д. Діти дуже люблять працювати з ритмічними картками, викладати найпростіші пісеньки – ритми.

Ритмічний малюнок можна виконувати плескаючи в долоні, перетупотіти, бігом, стрибками, грою на дитячих музичних інструментах.

Вправи на розвиток пам’яті та уваги: стимулюють увагу і зміцнюють зорову, слухову та моторну пам’ять дитини; виховують швидку і точну реакцію на зорові і слухові подразники; формують навички швидкого перемикання з одного руху на інший; сприяють утриманню в пам’яті ряду зорових дій.

Вправи повинні бути ретельно продумані для того, щоб отримати максимальні результати, не завантажуючи дитячу психіку надмірним напруженням.

Слід зважати на вік дітей та їх можливості. Включаючи тільки одну з вправ цього розділу в своє заняття, педагог повинен врахувати, чи слід вибрати рухливе завдання, пов’язане з маршируванням або бігом, чи завдання статичного характеру. Цей вибір залежить від психомоторного навантаження попередньої і наступної вправи даного заняття.

Вправи на розвиток дихання, голосу, артикуляції мають важливе значення для корекції ЗНМ. Адже найважливішою умовою правильного мовлення є плавний і тривалий видих, чітка артикуляція. Фізіологічне дихання здійснюється мимоволі, вдих і видих відбуваються через ніс. Тривалість вдиху і видиху однакова. Мовне дихання відрізняється від фізіологічного: мовець на самому початку висловлювання може вдихнути носом, але при тривалому висловлюванні повітря надходить в легені тільки через рот, тому що швидко і безшумно вдихнути через носові ходи неможливо. Тому при постановці мовного дихання необхідно привчати дітей безшумно і швидко робити вдих через рот. Видих повинен бути тривалим і плавним.

У роботі над розвитком у дітей фізіологічного дихання ми використовували вправи «Подуй на кульбабу», «Задуй свічку», «Погріємо руки».

Прикладами вправ на розвиток мовного дихання можуть бути такі вправи: «Ліс шумить» (діти вимовляють звук «Ш» з одночасним погойдуванням піднятими вгору рук), «Мотор працює» (діти тривало вимовляють звук «Р», роблячи кругові рухи зігнутими в ліктях руками перед грудьми).

З метою оволодіння дітьми навичками мовленнєвого дихання, голосоутворення та артикуляції з урахуванням їх мовленнєвого розвитку, в заняття включаються виспівування і спів пісень.

Ми рекомендуємо музичним керівникам на початкових етапах роботи над співом підбирати пісні з короткими фразами, з метою правильно голосоутворювання. Крім того, небажано, щоб в мелодії зустрічалися великі інтервали; необхідно підбирати пісні в повільному і середньому темпі; бажано, щоб у тексті пісень було багато голосних і дзвінких приголосних; акомпанемент пісень повинен бути нескладним; краще підбирати пісні, які можна інсценувати; текст пісні має відповідати віку і мовленнєвим можливостям дітей.

Так, наприклад, робота музичного керівника з дітьми в розділі «Спів» ділиться на кілька етапів. Перший етап – проспівування голосних. На заняттях слід звертати особливу увагу на правильне дихання під час співу, постановку голосу, темп і ритм мови. Після цього можна відпрацьовувати виразність виконання. Основне завдання цього етапу – розвиток м’язів мовленнєвого апарату, правильне проспівування голосних і виділення їх на слух. Наступний етап – чистомовки з співом на постановку шиплячих і свистячих. Третій етап – чистомовки з співом на постановку сонорних звуків. Останній етап – закріплення всіх звуків у вільному мовленні.

Робота по співу не обмежується тільки правильною постановкою звуків. Вона повинна відрізнятися одним важливим акцентом – розвитком емоційної сфери дитини, яку вона могла б проявити в міміці, жестах.

Для досягнення позитивного ефекту рекомендується на одному занятті давати пісеньки різного характеру, щоб діти могли відчути різницю в настрої і виразити його своєю поведінкою. Розспівування слід більше давати на голосні, щоб краще відпрацьовувати дихання і задіяти затиснуту нижню щелепу. Одну і ту ж тему краще повторювати по 2–4 рази, щоб діти її засвоїли, а розспівування на голосні співати протягом декількох місяців.

Вправи для розвитку дрібної моторики пальців рук також включаються в різні частини заняття, наприклад, в виспівування або спів.

У кожне заняття включені пальчикові ігри, пальчикова гімнастика або масаж пальців. За насиченістю різних важливих зон кисть не поступається вухові та стопі. Так, вплив на ці зони усуває м’язове та емоційне напруження.

Рухливі ігри слугують закріпленню навичок, отриманих на музично-ритмічних заняттях, і є їх складовою частиною.

Оскільки діти з ЗНМ часто фізично ослаблені, мало витримані, швидко втомлюються, рухливі ігри допомагають їм розвивати моторні навички, наздогнати однолітків у фізичному розвитку. Більше того, у дітей поліпшуються пам’ять, увага, переключення, вони стають більш зібраними, активними, витриманими. Поряд з виробленням швидкості рухової реакції ігри розвивають здібності до гальмування, привчають до стриманості і терпіння. Для деяких дітей гра є тим засобом, який залучає їх в колектив, змушує побороти почуття страху.

На початку корекційної роботи доцільно включати в заняття ігри з різними елементами шикувань або перешикувань, а пізніше, коли основні моторні навички практично сформовані, – ігри з бігом, стрибками, підскоками.

В заключній частині використовуються мімічні вправи (етюди) відповідно до музичних образів, вони широко застосовуються в логопедичній ритміці і сприяють розвитку артикуляційного апарату а також вихованню особистісних якостей; слухання музики в поєднанні зі спокійними рухами з предметами і без предметів; спокійну ходьбу і марширування. Ці вправи сприяють нормалізації дихання, перебудові і врівноваженню процесів збудження і гальмування нервової системи.

Всі вправи на заняттях проводяться по наслідуванню. Мовленнєвий матеріал попередньо не вивчається. Під час занять бажано, щоб діти стояли разом з педагогом у колі або сиділи півколом. Таке розташування дає можливість дітям добре бачити педагога, рухатися і промовляти мовний матеріал синхронно з ним. Успішність всієї роботи залежатиме від відчуття радості, отриманої дитиною на занятті, щоб діти з нетерпінням чекали наступного.

Логоритмічні заняття дають можливість долати проблеми в мовленні у дітей дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення шляхом розвитку, виховання і корекції у дітей рухової сфери в поєднанні зі словом і музикою, що дозволяє дітям глибше зануритися в ігрову ситуацію, створити сприятливу атмосферу засвоєння досліджуваного матеріалу і розвитку творчих здібностей. Знання засвоюються дітьми швидше, так як їх подача супроводжується різноманітними рухами під музику, що дозволяє активізувати одночасно всі види пам’яті (слухову, рухову, зорову). Крім того, колективне виконання завдань сприяє упорядкуванню і вдосконаленню ритмічних процесів, розвиває уміння зосередитись, що допомагає слабким дітям у колективі виконати ритмічний рух, наслідуючи більш сильніших дітей. Музика, ритм, слово, сигнал створюють сприятливі умови для тренування процесів збудження і тренування. Наприклад, гіпоактивні діти стають більш емоційними, рухливими, жвавішими, а гіперактивні заспокоюються. На заняттях відбувається психологічне розвантаження. Діти, отримуючи яскраві враження, позитивні емоції, почуття радості, поступово звільняються від невпевненості в собі, від слабкості, від особистої несамостійності.

Головним принципом логоритмічних занять є взаємозв’язок слова, руху та музики. І все це поєднано у вправах, завданнях, іграх, та спрямовано на вирішення корекційних, освітніх, а також оздоровчих задач. Висновки

Сучасна ситуація у системі освіти, в якій відбуваються зміни, пов’язані з орієнтацією на ціннісні напрями педагогічного процесу, його гуманізацію та індивідуалізацію в підходах до вирішення проблем конкретної дитини, спонукає педагогів та спеціалістів до створення нових моделей, пошуку нових форм і технологій спеціалізованої допомоги дітям, які мають проблеми у психофізичному розвитку, навчанні, спілкуванні і поведінці.

Подолання порушень мовлення в дошкільному віці має величезне значення в подальшому житті дитини. Мовлення можуть бути причиною відхилень у розвитку таких психічних процесів, як пам’ять, мислення, уява, а також сформувати комплекс неповноцінності, що виражається в труднощах спілкування. Своєчасне усунення мовленнєвих порушень допоможе запобігти труднощам в оволодінні навичками читання і письма.

Одним із головних завдань мовленнєвого розвитку випускника дошкільного навчального закладу є оволодіння літературними нормами української мови та формування зачатків мовної особистості вже на дошкільному етапі навчання. Важливого значення у цьому зв’язку набуває своєчасна і систематична корекція мовленнєвих відхилень дошкільників.

Перед фахівцями, які працюють з дітьми з мовленнєвими відхиленнями, стоїть завдання пошуку найбільш ефективних методів формування мовленнєвих можливостей, збереження і зміцнення фізичного здоров’я дошкільнят, для успішного оволодіння мовленнєвими навичками. Тому саме логоритміка, як показало наше дослідження, являє собою один із засобів подолання загального недорозвинення мовлення у дітей дошкільного віку. Крім того, на сучасному етапі розвитку дошкільної логопедії логориміка є необхідною для всебічного розвитку дитини, оскільки має великий вплив на її розумовий, фізичний і психічний стан.

Аналіз існуючих на сьогоднішній день методик з проведення логоритмічних занять свідчить про те, що методичний аспект використання логоритміки в системі усунення загального недорозвинення мовлення розроблений недостатньо. Це свідчить про необхідність подальшого вивчення і розвитку даного напрямку, так як логоритміка має велике значення в розвитку дитини і є одним з провідних засобів подолання порушень мовленнєвої, психологічної, рухової і музично-ритмічної сфер. Крім того, проведене нами дослідження свідчить про те, що саме розвиток цих сфер у дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення має свої особливості і потребує додаткової корекційно-розвивальної роботи, що також свідчить про велику значущість логоритміки.

Логоритмічні заняття дають можливість долати проблеми в мовленні у дітей дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення шляхом розвитку, виховання і корекції у дітей рухової сфери в поєднанні зі словом і музикою, що дозволяє дітям глибше зануритися в ігрову ситуацію, створити сприятливу атмосферу засвоєння досліджуваного матеріалу і розвитку творчих здібностей. Знання засвоюються дітьми швидше, так як їх подача супроводжується різноманітними рухами під музику, що дозволяє активізувати одночасно всі види пам’яті (слухову, рухову, зорову). Крім того, колективне виконання завдань сприяє упорядкуванню і вдосконаленню ритмічних процесів, розвиває уміння зосередитись, що допомагає слабким дітям у колективі виконати ритмічний рух, наслідуючи більш сильніших дітей. Музика, ритм, слово, створюють сприятливі умови для тренування процесів збудження і тренування. На заняттях відбувається психологічне розвантаження. Діти, отримуючи яскраві враження, позитивні емоції, почуття радості, поступово звільняються від невпевненості в собі, від слабкості, від особистої несамостійності.

Розроблені нами методичні рекомендації щодо подолання ЗНМ з урахуванням основних принципів і методів логопедичної ритміки, не вичерпують всіх можливостей логоритмічного впливу на ЗНМ. Тому, ми бачимо необхідність у продовженні роботи в даному напрямку.