Малювання: жанри – пейзаж, портрет, натюрморт.

Тема:         Малювання: жанри – пейзаж, портрет, натюрморт.

         Навколишня дійсність своєю красою, своєрідністю, неповторністю приваблює дитину і стає джерелом її творчих задумів у малюнках. Важливими засобами збагачення дитячого малювання є знайомлення дітей з мистецтвом живопису та його жанрами, етапами креативного процесу (пошук, реалізація задуму, створення художнього образу), спрямування малят на наслідування зразка творчої діяльності художника на всіх її етапах та формування емоційно – ціннісного ставлення до довкілля і творів мистецтва.

         Розглядаючи з дітьми твори живопису, важливо підвести їх до висновку: чому цей вид образотворчого мистецтва називається живописом. А узагальнюючи дитячі відповіді, треба звернути увагу дошкільнят на те, що картини, виконані різними техніками, аквареллю, олійними фарбами – є мальовничими, живописними.. Художник, який працює в реалістичному напрямі, часто відтворює не тільки красу (явища, предмети, обличчя), а намагається щонайправдивіше передати всі нюанси складної натури.

         Якщо картина написана справжнім майстром, вона завжди захоплює спостережливого глядача, впливає на його почуття, уяву, створює відповідний настрій.

         Технологія щодо збагачення малювання старших дошкільнят запроваджується поетапно:

• живе активне споглядання світу природи, предметів, людей;
• розглядання та обговорення творів живопису, авторської манери художника;
• вправляння дітей у техніці малювання; експериментування з матеріалами та обладнанням, усвідомлення особливостей технік графічного та живописного малюнка;
• виконання дітьми творчих завдань;

Малювання в жанрі пейзажа

     Діти, як справжні художники, здатні відтворювати у свої малюнках різні види пейзажу: архітектурний, міський, парковий, індустріальний, морський, сільський, гірський тощо. Але для цього необхідно постійно збагачувати їхнє уявлення про довкілля, вчити розуміти „мову” живопису, ознайомлювати з різноманітними техніками живописного малювання.

     Успішність педагогічного супроводу пейзажного малювання залежить від компетентності вихователя в цій царині, вдалого добору творів для розглядання та особливого довірливого, емоційного спілкування з дитиною.

     Плануючи роботу з дітьми, педагогу варто насамперед пригадати особливості пейзажного жанру в живописі, розглянути репродукції з власної колекції. Творчість як майстрів реалістичного пейзажу, так і імпресіоністів є чудовим матеріалом для організації мистецтвознавчих розповідей, бесід, художньо – дидактичних ігор зі старшими дошкільнятами. Розглядання репродукцій разом із педагогом допомагає дитині усвідомити значення кольору, композиції, динаміки у створенні виразного малюнку. При ознайомлені дітей з творами живопису бажано частіше використовувати художнє слово, музику.

     Здатність дитини до створення виразного пейзажного малюнка формується поетапно.

     Перший етап: „Вчимося бачити й розуміти красу природи ”.

     Його метою є не тільки накопичення вражень від довкілля, а й психологічна установка на малювання: „Ти не можеш визначитися, що малювати? Поглянь навкруги! Скільки всього цікавого! Ось дерева. Вони різні, але мають дещо спільне. Що це, подумаймо разом. Ось квіти, птахи, тварини, комахи! А яке чарівне повітря! Неозоре небо – воно буває таким різним… А якою буває зоряна ніч! Усе в природі прекрасне й мінливе. Хвилина – й усе змінюється. Це сонечко робить кольори яскравими й мінливими. Краса в природі така вигадлива. Спостерігай, вивчай, споглядай, відчувай. Після цього хочеться малювати, щоб передати свою схвильованість, піднесений настрій, увічнити красу ”.

     Методика на цьому етапі включає екскурсії в природу з метою художніх спостережень, споглядань, розглядань. Їх можна організувати у формі подорожей у пошуках краси. Запропонувати дитині уявити себе пташкою („Якою вона бачить землю?”, „Де вона живе?”), мурашкою, яка бачить землю іншою; травичкою, квіткою, дощем, вітром або сонечком. Щоб зосередити увагу дітей, педагог користується ігровим приладдям: „бінокль ”, „чарівні окуляри ”, „відеокамера ” тощо.

     Дорослий допомагає дитині висловитися першою, а потім використовує, як зразок, власну розповідь про сприймання й розуміння краси.

     Організація художньо – дидактичних ігор, наприклад, „Подорож нашою планетою ”, „У гості до Маленького Принца”, допомагає збагатити уявлення дітей про світ, осмислити  різноманітність пейзажів. Теми для малювання варто добирати такі, які дають дитині можливість пофантазувати, уявити неповторний світ природи, її красу, мальовничість. Наприклад: „Ліс”, „Море”, „Поле”, „Що бачить пташка?”, „Жабка – мандрівниця ”, „Де живе ведмедик?”, „Африканська пустеля ”, „Джунглі”.

     Другий етап: „чого можна навчитися у художників?”. Його мета – навчити дітей розглядати й розуміти пейзажний твір живопису, сприймати його як результат творчої діяльності художника. Важливо викликати у дітей прагнення дивитися на світ очима художника та заохочувати спроби малюків діяти „як художник ”. „Ти не знаєш, як малювати пейзаж?. Давай разом вчитися у художників. Я проведу тебе в чарівний світ картин. Розглянь їх уважно. Що спільного в цих картинах? Так, усі вони про природу. А природа – це і парк, і ліс, і місто, і море, і поле, і гори. Художники – пейзажисти називають свої картини пейзажами ”.

     Розроблена методика передбачає вільне розглядання картин у „Галереї пейзажів ”, мистецтвознавчу розповідь „Що таке пейзаж ”, мистецтвознавчу бесіду „Про що розповіла картина ”. розповідь педагога та бесіда можуть  розгортатися в межах жанру або конкретного твору. Щоб допомогти дитині уявити себе художником і самовиразитись, наслідуючи його дії, варто застосовувати такі методики і прийоми: художньо – дидактичну гру (наприклад, „Подорож у картину ”, „Художник, який любив море, ліс, місто ”, „Відгадай, де був художник ”, „Придумай назву картині ”, „Придумай картину за назвою ”), прийом розпізнавання композиційних та колористичних варіантів („Що змінилося в картині ”), гру в художників – пейзажистів („Намалюй пейзаж за віршем, оповіданням, казкою ”).

     У роботі з творами пейзажного живопису важливо запобігати бездумному копіюванню картини, варто спонукати дітей до власного творчого пошуку оригінальних ідей, задумів, заохочувати їхню самостійність та винахідливість, уяву та фантазію, застосовуючи власний життєвий досвід (наприклад, „Пригадай гарні місця, де ти бував із батьками ”,”Намалюй те, що бачив тільки ти ”, „Де б ти хотів побувати?”

     Третій етап: „Вивчаємо секрети художників пейзажистів ”. Його мета – вправляти дітей у техніках пейзажного малюнка, удосконалювати зображувальні навички та вміння. Можна заохотити малюка до таємниць майстерності і так: „У тебе не виходить пейзаж, як у художника? Хочеш дізнатися про секрети майстра? Який пейзаж із цих репродукцій подобається тобі найбільше? Поговоримо про нього. Головний секрет пейзажу – його зміст: про що він, про який куточок природи, світу – про гори, море, ліс, поле, місто чи село? Впізнай цей куточок. Тепер поміркуймо над тим, який настрій пейзажу. Секрет – у кольорі, його відтінках. Колір буває холодний, теплий, веселий, сумний, тривожний. Попрацюймо з кольорами. Чи впізнав ти настрій пейзажу? Тепер треба подумати, що і де розташоване на картині: що ближче до нас, що далі. Можна погратися, зробити „Театр на аркуші паперу ”, „Живий малюнок ”, пофантазувати: „Що побачить рибка, а що космонавт?”; „Що побачить пташка, а що – коник?”,  намалювати за пісенькою „У траві сидів коник ”. Пейзаж краще малювати аквареллю або в техніці „по мокрому ”. У тебе вийшов особливий пейзаж. Адже його автор – ти. А ти – особливий , не схожий ні на кого.

     Методи, застосовані на цьому етапі, можна назвати практичними, дослідницькими. Вони передбачають активні самостійні пошукові вправи дітей з кольором, композицією. Наприклад, практичні заняття „Як художники малюють землю і небо ”, „Скільки друзів у зеленої фарби ”, „Якого кольору сніг ”, „Якого кольору море” допомагають дитині розрізняти відтінки кольорів, добирати кольори об’єктів природи (снігу, моря…) відповідно до пори року, періоду доби, настрою малюнка.

     Четвертий етап: „Втілюємо секрети художників – пейзажистів у своїх малюнках ”. Його мета – активізувати творчі дії дитини при створені виразного пейзажного малюнка. Зокрема, педагог може це зробити так. „Твій пейзажний малюнок дуже гарний, але він може бути ще цікавішим, виразнішим, красивішим, якщо ти скористаєшся всім, чого навчили тебе художники: пригадаєш, що малюють художники; що вони хочуть нам розповісти про свої улюблені куточки природи; пригадаєш також свої враження від краси природи; розкриєш для себе секрети кольору; покажеш як ти вмієш розташувати малюнок на аркуші. У тебе це добре вийде, я впевнена, тому що природа й картини художників вже відкрили тобі свої таємниці, і ти навчився їх добре розуміти ”.

     На цьому етапі роботи методика передбачає творчі завдання, дібрані відповідно до потреб дітей в емоціях, спілкуванні, самовираженні, визнанні, ситуації успіху. Учити малят добирати барви, змішувати кольори згідно з темами допоможуть творчі завдання „Чарівні перетворення лісової галявини (упродовж доби, пір року)”, „Злітаємо в небо ” (уявити землю згори), „Барви різних морів ” (змішування), „Який настрій у моря ”, „Моє красиве місто ”.

     Обговорення пейзажних малюнків можна проводити індивідуально, з підгрупою дітей, фронтально. Доцільно організовувати експозиції дитячих робіт. Розглядання цих виставок з дітьми дає педагогу можливість вивчати динаміку комунікативної сфери, толерантної поведінки, соціалізації дитини, інтелектуального та  естетичного розвитку, інтересу та ціннісного ставлення до природи й уміння гармонізувати свої стосунки з нею, культурно – екологічної картини світу, елементів естетичної культури тощо.

     У роботі з естетичного розвитку дошкільнят засобами пейзажного малюнка педагог може використовувати колекцію репродукцій світового й вітчизняного пейзажного живопису. Наприклад, М.Дубовського „Притихло”, І.Айвазовського „Чорне море”, О.Іванова „Неаполітанська затока біля Кастелламаре”, М.Пимоненка „Перед грозою ”, С.Шишка „Парк узимку ”, „Київ”, Д.Шавикіна „Чайки”,, М.Глущенка „Відлига”, П.Левченка „Соняшники”, „Біла хата ”.

Малювання в жанрі портрета

     Під час такого малювання педагог і дитина досліджують світ людей.          Інтерес дитини до світу людей, їхніх стосунків є рушійною силою і стимулом дитячої творчості в цьому виді малювання. Тому так важливо при ознайомлені з мистецтвом збагатити освітнє середовище творами портретного жанру, розробити форми та методи розвивального спілкування з дитиною. Для цього необхідно пригадати особливості портретного жанру, переглянути колекцію репродукцій, згадати функції мистецтва в соціумі. Кожний метод визначає домінанту педагогічної технології супроводу дитячого малювання (малювання, як розвага, розвиток толерантної поведінки, збагачення знань, розвиток творчості та ін..).

     Особливо важливо чітко окреслювати освітні завдання при організації дитячого малювання в жанрі портрета:

• збагачувати уявлення дітей про світ людей (стать, вік, заняття, стосунки) для формування творчих задумів;
• ознайомлювати з портретним жанром живопису як джерелом пошуку способів реалізації задуму та створення виразного малюнка;
• навчати прийомів створення виразного портрета;
• виховувати емоційно – ціннісне ставлення до світу людей та усвідомлення власної цінності у соціумі через малювання.

     Емоційно – психологічний потенціал портрета, який міститься у колористичному (колір), композиційному (поза, жест, міміка), змістовому (доповнення, фон, одяг) рішенні образу людини, є доступним для сприймання, розуміння і творчого використання дошкільниками в процесі малювання.

     В основу педагогічної технології щодо збагачення дитячого малювання в жанрі портрету покладено живе споглядання, спостереження світу людей, ознайомлення дітей із портретним жанром живопису, особою художника – портретиста, художньою практикою малювання людини.

     На першому етапі – „Такий цікавий світ людей ” – педагог має викликати інтерес у дитини до вивчення світу людини. „Ми з тобою живемо серед людей. Вони такі різні, цікаві, несхожі один на одного, серед них є чоловіки й жінки, діти, молоді люди, люди старшого віку. Люди мають різні інтереси професії, їхній настрій, стан душі (веселий, сумний) залежить від обставин, життєвих ситуацій. Спостерігати і вивчати людей цікаво. Так само цікаво їх малювати ”.

     Педагог звертає увагу малят на оточуючих їх людей, розповідає про професії, інтереси, стосунки; проводить бесіди, в яких дитина збагачує свій досвід; організовує ігри, в яких уточнюється будова тіла людини, формується уявлення про відмінності в одязі, віці, статі, кольорі очей, волосся. діти вивчають власне тіло, його будову, рухи, жести, міміку. Малюють обличчя, відбиток долоні,стопи.

     Другий етап – „Світ людей у портретному живописі ” – ставить за мету допомогти дитині усвідомити можливості створення виразного образу людини у малюнку. „Давай поглянемо, як художники малюють людей.  У нашій „Галереї портретів ” є різні картини. На всіх зображено людей. Такі картини називають портретами ”.

     Педагог надає змогу вільно розглянути портрети, спостерігає та аналізує поведінку дітей, встановлює шляхи педагогічної роботи. Він вивчає характер емоційного ставлення, особливості досвіду, інтелектуальної сфери дитини тощо.

     Формування адекватного ставлення до портретного живопису започатковується під час усвідомлення дитиною головного мотиву: „Художники – портретисти допомагають зрозуміти світ людей, увійти до нього, відчути себе людиною, збагатити власну діяльність малювання ”.

     Теоретичні знання організовуються педагогом як мистецтвознавча розповідь або бесіда, художньо – дидактична гра. Вони розгортаються у межах жанру або за конкретним твором і спрямовані на вивчення виражальних засобів та прийомів, якими користується художник. Педагог підтримує бажання дитини малювати людей.

     У процесі розглядання та обговорення портретів педагог вчить дитину розуміти колір, жест, позу, міміку, одяг, аксесуари та деталі як засоби, що додають образу виразності і уможливлюють визначення статі, віку, професії, заняття, інтересів людини. Ігрові вправи „Про що розповідає колір, одяг, жест ” активізують пізнавальну сферу дитини й водночас сприяють розвиткові емоційної, комунікативної сфер особистості. Для активного мислення дитини під час споглядання твору педагог застосовує прийом „композиційних ” та „колористичних ” варіантів, „входження в картину ”, „ідентифікації з образом ”, „відтворення попередніх та наступних подій ” тощо. Дитячі емоції спрямовуються на милування, захоплення красою, співчуття.

     Третій етап – „Вчимося у художників – портретистів ” – має за мету вправляння в техніці зображення портрета. Педагог пропонує малювати обличчя у вправах „Радість”, „Смуток”, „Страх”, „Гнів”, учить передавати рух (гра „Фігури”, „Пози”), настрій за допомогою кольору, одягу, деталей та аксесуарів. При цьому він використовує макет „Живі малюнки ”, організовує ігри – драматизації, „акторські хвилинки ”. Відчуття власного тіла, руху, переживання настрою, асоціації його з кольором зумовлюють успішність малювання.

     Педагог пропонує дітям домалювати, доповнити, завершити портрет „Лікаря”, „Вчителя”, „Кухаря”, „Міліціонера” та ін.

     Четвертий етап – „Ми – художники – портретисти ”. Головною метою має стати створення виразного образу людини. Особистісні якості, набуті дитиною впродовж ознайомлення зі світом людей у портретному живопису, а саме: інтерес, спостережливість, уважність, повага, толерантність, емпірія,розуміння анатомічної будови тіла, а також бажання малювати людей, створюють сприятливі умови для успішного малювання, яке дає дітям задоволення від усвідомлення своєї цінності в соціумі. Адже згодом можна зробити та подарувати портрети близьких, організувати експозицію власного малюнка.

     Педагог пропонує дітям виконати малюнкові тести „Людина”, „Моя сімя”, „Автопортрет”. Аналіз та інтерпретація малюнків може дати цікавий матеріал для обговорення на батьківських зборах ”. Діти із задоволенням малюють „Портрет доброї людини ”, „Гімнастку”, „Фігуристку”, „Переможницю конкурсу краси ”, „Просто бабусю ” тощо.

     Малюнок людини створюється дитиною на підґрунті її уявлень про світ людей у момент найвищої зацікавленості темою. Тому педагог на заняттях з малювання у жанрі портрета активно використовує можливості інших мистецтв, наприклад,  художньої літератури, музики, моди, перукарського мистецтва. Це відкриває нові можливості для реалізації програми соціалізації дитини, гармонізації її стосунків зі світом людей.

     У роботі з дітьми педагог використовує зразки світового та вітчизняного портретного живопису (наприклад, В.Сєров „Дівчинка з персиками ”, „Дівчина, освітлена сонцем ”, Д. Левицький „Портрет старого ”, Є.Фльоріна „Портрет балерини Людмили Семеняки”, Ж – Б Грез „Дівчинка з лялькою ”, „Розбитий глек ”, Д.Веласкес „Швачка”, І.Творожніков „Горе”, М.Пимоненко „Портрет Раїси – дочки художника ”, „Портрет сина художника ” та ін.).

Малювання в жанрі натюрморту

     Цей вид малювання передбачає введення дитини у світ предметів, розвиток естетичного ставлення до предметів, які складають в сукупності культуру людства. Увага дитини, її інтереси та бажання зосереджуються на предметі. Японська мудрість закликає вдивлятися у звичне, аби побачити несподіване, в некрасиве, щоб побачити красиве, у складне, аби побачити просте, в частку, щоб побачити ціле, в мале, аби побачити величне.

     У власних натюрмортах художник розглядає предмети спокійно, неспішно, уважно. Він показує їх глядачеві першим планом, із різних ракурсів. Це дає можливість глядачеві по – новому побачити звичні, знайомі речі, оцінити їхню красу. Мистецтво натюрморту створює чудову інтелектуальну, емоційно – чуттєву основу для педагогічної технології збагачення предметного малювання. Важливою умовою стає компетентність педагога в галузі мистецтва натюрморту. Тому варто пригадати особливості цього жанру, переглянути колекцію репродукцій, визначити шляхи залучення натюрморту до освітніх програм і технологій дитячого малювання.

     Важливо забезпечити розвивальне освітнє середовище, збагативши його творами у жанрі натюрморту, обладнанням та матеріалами для створення натюрмортів і малювання.

     Для реалізації основної мети необхідно визначити освітні завдання, а саме:

• збагачувати ціннісне уявлення дітей про світ предметів як джерело творчих задумів;
• розвивати основи світосприймання (чуття форми, кольору, простору, часу);
• знайомити дітей з мистецтвом натюрморту, особою художника, його творчим процесом;
• навчати способів створення виразного образу;
• виховувати емоційно – ціннісне ставлення до предметного світу.

     Вивчення законів натюрморту та зображення його дитиною містить можливості для розвитку естетичного світосприймання, розуміння законів краси та гармонії, започаткування образотворчої грамоти, осягання закономірностей просторових зв’язків предметів і розвитку предметного реалістичного малюнка.

     Основними етапами навчання дітей малювати в жанрі натюрморту є живе споглядання, занурення у світ предметів, осягання таємного життя і функціонування предметного світу; ознайомлення з жанром натюрморту в живописі, особою художника, творчим процесом; художня практика складання й малювання натюрмортів.

     Перший етап – „Такий цікавий світ предметів ”. Його мета – показати дітям різноманітний світ предметів. „Погляньте навкруги, навчимося дивитися так, щоб розуміти,відчувати красу і гармонійність предметів. ”

     Педагог спонукає дитину до споглядання й роздумів про предмети, оживлення їх, ідентифікації з предметом. Діти вивчають форму, колір, призначення та їхню цінність для людини, складають розповіді, казки про них, відгадують загадки. Педагог використовує елементи технології ТРВЗ, наприклад, „метод фокальних об’єктів, який передбачає активне обстеження, асоціації, оживлення предмета та ідентифікацію себе з ним („Я – гарна квітка в букеті; я – розписна чашка; я – ваза з квітами ”). Ігрові завдання („Про що розповідає предмет ”), акторські хвилинки – перевтілення надають процесу сприймання предмета емоційності, активності, індивідуальності, оригінальності, особистісного характеру. Обов’язковою є психологічна установка на малювання.

     Другий етап – „Подорож у світ натюрморту ”. Його мета – ознайомити дітей з мистецтвом натюрморту, особою художника, творчим процесом. „Серед нас є люди особливі, це – художники. Вони надзвичайно уважні і спостережливі, вміють побачити у звичайному предметі щось цікаве, оригінальне. До того ж вони вміють і люблять фантазувати, оживляють предмети, розмовляють з ними і роблять це за допомогою кольору, форми, композиції, освітлення. Предмети в натюрморті дібрані не випадково. Вони доповнюють один одного, сперечаються, ніби доводять, хто з них кращий, важливіший. Предмет у натюрморті може оцінюватися як проекція людини, її характер ”.

     Педагог організовує екскурсію до „Галереї натюрмортів ”. Діти розглядають натюрморти, обмінюються думками. Педагог спостерігає та аналізує прояви дітей та визначає шляхи подальшої роботи.

     Теоретичні заняття розгортаються як мистецтвознавча розповідь педагога чи бесіда, наприклад: „Що таке натюрморт?”, „Про що розповідає картина?”, „Подорож у картину ”. Діти складають розповіді за картиною. Дорослий може надати „зразок особистого ставлення ” до неї. Художньо – дидактичні ігри („Як художник натюрморт складав ”, „Мій улюблений натюрморт ”, „Розкажи, а ми впізнаємо ”, „Магазин картин ”, „Екскурсовод”, акторські хвилинки – перевтілення забезпечують активну роботу інтелектуальної, емоційно – чуттєвої сфер особистості, сприяють розвитку комунікативних умінь (монологічне, діалогічне мовлення, обговорення, толерантність).

     Третій етап – „Вчимося у художників ”. Його мета – оволодіння технікою малювання натюрморту, необхідними виражальними засобами.  „Чи хочете ви навчитися бути художниками, малювати натюрморти? Я допоможу вам. Будемо вчитися у художників. Спробуймо зрозуміти, як працює художник. Насамперед натюрморт треба скласти, створити. Це цікавий, захоплюючий процес. Ти ніби розмовляєш із предметом, вивчаєш його, дізнаєшся, з ким він хоче бути разом і чому ”.

     Діти разом із педагогом створюють натюрморти з різних предметів: посуд, овочі, фрукти, іграшки, вироби народних ремесел, квіти, геометричні фігури. Важливою деталлю є фон, найчастіше із тканини. Гра світла утворює світлотінь, яка набуває характеру виражального засобу.

     Малювання відбувається з натури або за мотивом, ідеєю. Вид малювання обирається педагог. Якщо він хоче навчити дітей зосереджувати увагу на предметі, точно передавати форму, колір відтінки, то обирається малювання з натури.

     Педагог звертає увагу малюків на необхідність частіше дивитися на натуру, порівнювати її із зображенням. Він пропонує скористатися прийомами „малювання в повітрі ”, „рух пальців по контуру ”.

     Без спеціальної настанови діти частіше починають малювати за ідеєю, мотивом натюрморту і дають волю уяві та фантазії, додають деталі, нюанси.

     Треба враховувати: що чим більше аналізаторів беруть участь у спостереженні та сприйманні предметів, тим точнішим, детальнішим і оригінальнішим буде отримане зображення. Тому бажано активно використовувати образне слово, поезію, музику, асоціації та залучати поряд із зоровими тактильні, смакові, нюхові, слухові аналізатори.

     Четвертий етап – „Предметний світ у малюнках ”. Його мета – навчити дітей перенесенню уявлень, вражень, знань, навичок та творчих умінь у малюнки для збагачення їх якісним зображенням предметів.

     „Ви стали справжніми художниками, веселими, сміливими, уважними, спостережливими та вправними. Я запрошую вас до чудової країни „Малюванії” Мешканці цієї країни – предмети – чекають на вас. Пензлик, Олівець, Фарби допоможуть вам малювати різні натюрморти ”.

     у педагогічній роботі щодо ознайомлення дітей з натюрмортом використовують твори світового й вітчизняного мистецтва живопису. Наприклад, К.Коровіна „Троянди”, П.Левченка „Святковий стіл ”, Т. Глитнєва „Очікування Великодня”, А.Петрицького „Квіти”, О.Новаківського „Натюрморт”, А.Шовкуненка „Натюрморт з кавуном ”, Ф.Толстого „Букет квітів, метелик і пташка ”, А.Матісса „Червоні риби ”.

     Діти від народження занурюються у світ природи, людей. Тому слід звернути увагу на те, що мистецтво живопису додає нашому життю особливої краси, розповідає про майстерність і талановитість людини, закликає кожного відчути в собі художника.

     Місія педагога – допомогти малюкові в пізнанні образотворчого мистецтва і оді, наслідуючи художника, він буде сміливішим у малюванні та отримає насолоду від успіху.

Література:

Ст. О.Дронової „Плекаймо майбутніх художників ”, Ж. палітра педагога, 2006, №1.