"Пригоди дівчинки Оленки" - сценарій лялькової вистави
3 серп. 2020 р.
Пригоди дівчинки Оленки - Лялькова вистава
Мета: Емоційно передавати діалог героїв, розвивати вміння рухатись з лялькою на шармі, виховувати співчуття. Дружні стосунки між дітьми.
Ведуча: Доброго дня!
Дівча і лісі заблукало, до чаклунки там попало.
Чаклунка та була не зла – дівчинці допомогла,
Гарну квіточку в дарунок їй вона дала.
І сказала їй вона, що ця квітка чарівна.
Бажання здійснює вона.
«Ти пелюсточку зривай, бажання швидко загадай,
Як же звуть чарівну квітку?
Звісно, квітка…..Семицвітна!
Молодці, правильно відгадали. А тепер дивіться казку «пригоди дівчинка Оленки». Отож вмощуйтесь зручненько і слухайте уважненько.
Звучить пісня «Хмаринки», на ширмі з’являються дві хмаринки. За ними Капітошка
Капітошка: Привіт, друзі! Я – Веселий Капітошка. Живу на хмаринці і дуже люблю коли навколо цвітуть квіти. Тоді так радісно на душі і весело, що аж хочеться співати. От моя лійка, зараз усі, усі квіти поллю, щоб вони швидше росли.
Пісня Капітошки із мультфільму «Капітошка»
Хмаринка танцюють біля нього.
Капітошка: Ой, мені вже час на хмаринку. До побачення малята!
Під музику Капітошка разом з хмаринками зникають.. Звучить укр. нар. мел. Виходить Оленка.
Оленка: яка гарна галявина! Скільки тут багато квітів! І червоні, і сині, і жовті, і білі… Ну просто чарівна галявина. А тут щ й лієчку хтось залишив, ніби полив квіти, а лійку забув. От зараз зірву квіточку, подарую її мамі. Ось цю маленьку.
Квітка: не рви мене!
Оленка: Ой, а хто це тут розмовляє?
Квітка: Я.
Оленка: Хто це, я?
Квітка: Я – Квіточка - Семицвіточка.
Оленка: Ну, не обманюй мене. Квіти не розмовляють.
Квітка: А я не проста квітка, а чарівна.
Оленка: Чарівна? Чому ж така маленька?
Квітка : А ти полий мене. Тут щойно був Капітошка, поливав квіти, а мене не помітив, тому я така маленька.
Оленка: Ну добре, поллю. От лієчка (поливає, квітка виростає). Ой, яка гарна! Яка велика!
Квітка: Дякую тобі, Оленко. За те, що ти мене полила. Тепер я виконаю будь-яке твоє бажання.
Оленка: Що ж таке загадати? Хочу, щоб… Ні! Цього не хочу. Хочу, щоб… Ні! Це в мене вже є. що ж загадати? Хочу, щоб… (думає).
Зненацька чути шум вітру, летить вітерець, пелюстки розлітаються. Оленка плаче. Під музику стрибає зайчик.
Зайчик: Чого ти, дівчинко, плачеш?
Оленка: Як же мені, зайчику, не плакати. Хотіла загадати бажання квіточці- Семицвіточці. А тут налетів вітер. Усі пелюстки порозліталися.
Зайчик: А яке ти хотіла бажання загадати?
Оленка: Я ще не придумала. Якби ж я знайшла пелюсточки, то загадала б щось таке, щось таке, щоб для усіх-усіх було добре.
Зайчик: А що це таке добре? Може мішок моркви. Чи капусти?
Оленка: Ні! Краще!
Зайчик: А що може бути краще за моркву чи капусту?
Оленка: Ще не знаю. Я ще не придумала.
Зайчик: То нам слід знайти вітер. І запитати в нього, куди він подів пелюстки.
Оленка: А він живе, той Вітер, ти не знаєш?
Зайчик: Я не знаю, ходімо до Вовчика, може він знає.
Оленка: Ходімо!
Йдуть. Під музику виходить Вовк.
Вовк: Ой, гості в хату йдуть! Доброго дня, вам, проходьте.
Зайчик: Ніколи нам! Ти краще скажи нам, Вовчику, чи не бачив ти, куди полетів Вітер?. Він пелюсточки з Квітки- Семицвітки забрав.
Вовк: Навіщо вам пелюстки?
Оленка: Розумієш, я хотіла загадати бажання, щось таке велике, таке хороше, щоб для усіх- усіх… А без пелюсток бажання не здійсниться.
Вовк: Невже великого баранчика?
Оленка: Ні, не баранчика, а ще краще?
Вовк: Дивна ти дівчинка, що ж може бути кращим за баранчика? Проте вітер тут був.
Подарував одну пелюсточку мені. Я її на шию, як медальйон для краси. Ось вона. Але якщо вона вам так потрібна, то я її вам віддам. (Вбік). Може, і мені шматочок того великого і доброго перепаде?
Оленка і Зайчик: дякуємо тобі, Вовчику.
Оленка: А за це візьми велику цукерку.
Вовк: Дякую.
Оленка: А куди далі вітер попрямував?
Вовк: Попрямував він до лісу. Там живе моя знайома Кізочка. У неї запитайте про Вітер.
Оленка і Зайчик: Дякуємо! До побачення!
Йдуть. Під музику виходить Кізочка.
Кізочка: Добрий день, вам, друзі!
Оленка і Зайчик: Добрий день, Кізочко!
Кізочка: Чого це ви в ліс прийшли? Ще ні грибів, ні ягід немає і лісі.
Оленка: Шановна Кізочко! Нас до тебе направив Вовк.
Кізочка: О! То мій приятель! Як у нього справи?
Зайчик: Справи в нього добре, нам потрібна твоя допомога.
Кізочка: Так! Я уважно слухаю!
Оленка: Скажи, чи не пролітав тут вітер?
Кізочка: Так. Був тут недавно і залишив моїм діткам подарунки. Ось ці дві пелюсточки. Я ними своїх діток буду вкривати, що не замерзли в ночі.
Зайчик: Люба Кізочко! Саме ці пелюстки нам потрібні.
Кізочка: Навіщо вони вам?
Оленка: Розумієш, я хотіла загадати таке бажання таке велике, таке хороше, щоб для усіх- усіх, а без пелюсток воно не здійсниться.
Кізочка: Що ж ти хотіла загадати? Може багато капусти?
Оленка: Ні! Набагато більше і краще , щоб для усіх усіх!
Кізочка: Дивно, що може бути кращим за капусту. Гаразд. Я віддам вам пелюстки.
Оленка: Дякуємо тобі, Кізочко! А щоб твої дітки не замерзли, візьми мою хустинку. Вона тепла, нею вкриєш своїх діток. А куди далі Вітер полетів, ти не бачила?
Кізочка: Бачила. Він полетів на ту галявину, на ній живе мій друг Їжачок, у нього спитайте.
Оленка і Зайчик: Дякуємо тобі, Кізочко. Поспішимо швидше до їжака.
Йдуть. В куточку лежать дві пелюсточки.
Оленка: Зайчику, дивись, тож наші пелюсточки лежать. Давай їх швидше заберемо.
Зайчик підходить, пелюстки ворушаться, чути «фок», «фок», «фок». Зайчик злякавшись ховається за Оленку.
Зайчик: Ой, вони живі, чуєш Оленко, як вони сердито розмовляють і ворушаться.
Оленка: Як це пелюстки можуть розмовляти? Може, під ними хтось є?
Їжак: Звісно, є, а ви як думали?
Оленка: То вийди покажись, і не лякай нас.
Їжак: Я і не думав вас лякати, це я – Їжачок.
Зайчик: А чому ти пелюстками обліпився, наче на карнавал зібрався?
Їжак: Та не обліпився я. Тут пролітав Вітер-пустунець, ніс пелюстки. Взяв і пожартував наді мною, поначіплював мені на голки пелюстки, а сам полетів далі. А у мене лапки коротенькі, сам зняти їх не можу! Допоможіть мені, друзі, а то вже всі сороки з мене сміються. Це ж на цілий ліс вмить рознесуть.
Оленка: Звісно, ми тобі допоможемо.
Знімають пелюстки.
Їжак: Дякую вам, друзі за допомогу.
Зайчик: Їжачку, дозволь нам взяти з собою ці пелюстки, ми саме їх шукали.
Їжак: Звісно, а навіщо вони вам?
Оленка: Розумієш, Їжачку, я хотіла загадати бажання таке велике-велике, щоб для усіх-усіх, а без пелюсток бажання не здійсниться.
Їжак: А що ти хотіла загадати?, Може. Яблук мішок?
Оленка: Ні! Ще більше і краще, щоб для усіх-усіх…
Їжак: Цікаво. Щоб це могло бути? Ну, гаразд беріть пелюстки.
Дівчинка: Дякуємо тобі. Їжачку, а поки пригощайся ось яблучком. Та скажи нам, куди той Вітер-пустун долі полетів?
Їжак: Полетів він до Лисиччиної хати. У неї сьогодні день народження. От Вітер їй на іменини поніс пелюстку в подарунок.
Зайчик: Ой, я туди не піду!
Оленка: Як не підеш?
Зайчик: еге! Щоб Лисичка мене замість страви своїм гостям на стіл подала. Щоб мене там з’їли?
Оленка: Що?
Їжак: Подарунки вона любить. Може, вона погодиться поміняти пелюстку на якийсь інший подарунок?
Зайчик: Я подарунком не буду!
Їжак: Та ніхто тебе не збирається дарувати. Заспокойся ти, Зайчику!
Оленка: А може їй подарувати пиріжки?
Їжак: З чим?
Оленка: З сиром, понюхай як пахне. (Нюхають)
Їжак: смакота1 гаразд! Ходімо до лисички, ми її обдуримо. (Шепочуться)
Зайчик: Добре ти придумав.
Йдуть. Підходять до хатинки Лисички.
Оленка: Пиріжки! Пиріжки! Кому пиріжки! Свіжі, запашні. З сиром. Дешево продаю – за пелюсточки віддаю.
Лисичка: Де пиріжки? Хто пиріжки продає? У мене сьогодні день народження, буде гостям частування.
Оленка: Пиріжки! Пиріжки!
Лисичка: Гей, шановна! Продай мені пиріжки.
Оленка: Я пиріжки не продаю, а за пелюсточки віддаю.
Лисичка: Яке щастя! Якраз у мене є одна пелюстка. Зараз принесу.
Оленка: Пиріжки! Пиріжки!
Лисичка: От візьми! А мені пиріжки, а пахнуть як! Зараз усі гості скажуть, що Лисичка – добра господиня.
Лисичка біжить у хатинку. Виходить зайчик і їжачок.
Їжак: От бачите, як усе добре склалося і пелюстка вам дісталась.
Оленка: Дякую тобі, Їжачку, за допомогу. До побачення!
Оленка і зайчик під музику йдуть далі.
Оленка: Зайчику, а куди ж ми йдемо?. У нас усіх пелюсток ще немає, а куди йти далі, ми у Лисички не спитали.
Зайчик: а ти спробуй загадати зараз бажання. Може воно вже і так здійсниться.
Оленка: Хочу, щоб було… Ні, хочу, хочу, щоб… теж ні! Хочу…
Під музику з’являється Баба-Яга.
Баба-Яга: Ага От де вона, квітко-Семицвітка (хапає квітку).
Оленка: (Оленка повертається) А де ж квітка7 Діти, ви її не бачили? Що? Баба-Яга Забрала? Що ж робити? Баба-Яга може загадати якесь страшне бажання.
Виходять всі звірі.
Звірі: Ну що загадала?
Оленка: НЕ загадала! Баба-Яга вкрала нашу Квітку-Семицвітку!
Баба-Яга: Ну чого, чого галасуєте? Ще не загадала, але зараз загадаю. Хочу, щоб я була… ні! Хочу, щоб мені… Ні, не так! Хочу, щоб я… Що ж загадати? Діти, що загадати?. Може, щоб я стала красунею, а може, молодою? А може, жениха багатого загадати? Чи нову мітлу з мотором? А може (сердито), зуби міцні, щоб усе гризли? (Думає).
Оленка: Діти, допоможіть щось придумати таке, щоб для всіх одне і щоб Баба - Яга з цим погодилась, поки вона щось лихого не придумала? Щось для всіх найцінніше!
Діти пропонують різні варіанти.
Оленка: Я з вами згодна. І ще я хочу, щоб усі-усі на світі дружили і мирно жили.
Баба-Яга: Ой, що це зі мною? Так добре на душі стало, тепло. Ой, діточки, як я вас усіх люблю. Ой, мої звірята любі, які ви всі добрі і милі.
Ведуча: Діти, ви помітили, що наша Баба- Яга враз змінилась?
Баба-Яга: Та я все життя була доброю, тільки ніхто не помічав. У мене душа аж співати проситься!