Ой, на Івана, ой на Купала

Ой, на Івана, ой на Купала

Ніжний віночок я виплітала…

З ружі і лілій , з мальвів, барвінку,

Щоби прибрати кожну дитинку.

Так розпочалося традиційне свято Івана Купала ,

яке з прадавніх часів було улюблене у наших пращурів.

«Оцій порі трави, вода, вогонь особливо цілющі, здатні очищати і лікувати.

Лікарські трави заготовляли лише на Купала з примовляннями та молитвами, якими наші бабусі намагалися спрямувати животворну силу собі на користь.»

Ось таку цікаву розповідь повели вихователі  в кожній віковій групі. Силу-силенну багатого і цілющого багатотрав’я з самого ранку несли до садочка наші дітки і батьківська родина . Це було незабутнє святково-казкове видовище !

І Марену, і Купала – основних дійових осіб обряду, прибирали діти і вихователі разом, прикрашали їх квітами, рушниками, духм’яним різнотрав’ям … А ще плели незвичайної краси віночки, вчилися тієї майстерності гуртом, водили хороводи, закликаючи Cонце красне, прославляючи Купальську ніч і чудодійну воду, грали в ігри «Посію я рожу», «Гори, гори ясно». Не менш цікавими для дівчаток і хлопчиків були стрибки через різнотрав’я та жалючу кропиву, бо тільки дорослі підкорюють багаття...

Багате Купальське свято на жарти і сміх, а ще на таємничість обряду з віночками .

Ось і наші дівчатка відпускали віночки примовляючи: «Пливи, пливи мій вінок через тин та городок…»,

бо віночки знають найсокровенніші їх бажання.

І попливли диво-віночки в чистій водичці басейнів на щастя і радість дітям.

…Високопоетичний і моральний струмінь Купальського свята переніс нас в ті прекрасні прадавні часи і подарував хвилини неповторної радості світосприймання духовних начал рідних пращурів.

Несімо все те щиро і віддано нашим дітям.