ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ «СИТУАЦІЯ» Л.Г. ПЕТЕРСОН

ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ «СИТУАЦІЯ» Л.Г. ПЕТЕРСОН

 Марина Цвєтаєва зауважила, людину потрібно шукати в дитинстві - там коріння.

Дитинство - це той унікальний період, коли закладаються риси характеру, формуються основні моделі поведінки, ставлення до себе і навколишнього світу.

Ми повинні виростити дітей самостійними, які прагнуть до самореалізації і досягнення успіху.

Технологія «Ситуація», про яку піде мова, представляє собою адаптований варіант «технології діяльнісного методу» розробленого Людмилою Георгіївною Петерсон. Технологія пройшла практичну апробацію і довела свою результативність. Даний підхід дозволяє педагогу системно і надійно формувати готовність до саморозвитку, тобто практично реалізувати ті завдання, які ставить перед освітою сучасне суспільство.

 При систематичному моделюванні педагогом ситуацій труднощів і грамотної організації виходу з них діти вчаться ставити питання, грамотно формулювати їх, формує навички культурного спілкування,  конструктивно ставитися до невдач, перекладати проблеми в задачі, вони набувають досвіду успішного подолання труднощів, розвивають позитивну самооцінку, починають розуміти причини своїх труднощів, вибирати оптимальні способи їх подолання.

Суть технології полягає в організації розвиваючих ситуацій з дітьми на основі використання загальнокультурних знань про закони ефективної діяльності з урахуванням вікових особливостей дошкільнят. Звідси і назва технології - «Ситуація», бо в її основі лежать різні ситуації, з якими стикаються діти протягом дня. Слід зазначити, що ситуації можуть відрізнятися за формою організації (заняття, екскурсії, свята, ігрові ситуації), а також по локалізації в часі (заняття, тематичні проекти).

Незважаючи на всі відмінності, вони мають схожу структуру - шість послідовних етапів.

1.Вступ в ситуацію. На цьому етапі створюються умови для виникнення у дітей внутрішньої потреби (мотивації) включення в діяльність. Діти фіксують, що вони хочуть зробити (так звана «дитяча» мета, заснована на ключових потребах і інтересах дітей). Для цього вихователь включає дітей в особистісно-значущу бесіду, пов’язану з їх життєвим досвідом. Джерелами формування ситуації можуть стати реальні події, що відбуваються в нашому житті (природні явища, свята, випадки з життя дітей, події з життя групи, уявні події). Емоційне включення дітей в бесіду дозволяє педагогу перейти до сюжету, з яким будуть пов’язані подальші етапи. Ключовими фразами завершення етапу є питання: «Хочете?», «Чи зможете?». Важливо розуміти, що «дитяча» мета не має нічого спільного з програмними завданнями навчання, виховання, розвитку. Ставлячи питання в такій послідовності («Хочете?» → «Чи зможете?»), вихователь цілеспрямовано формує у дітей віру у власні сили. Голосом, поглядом, жестом дорослий дає зрозуміти, що він вірить в них. Дитина отримує важливу життєву установку: «Якщо я чогось сильно захочу, то обов’язково зможу». Отже, на першому етапі повноцінно включається методологічно обґрунтований механізм мотивації («треба» - «хочу» - «можу»).

2. Актуалізація знань і умінь. В ході спільної діяльності з дітьми, побудованої в рамках реалізації «дитячої» мети, вихователь організовує діяльність, в якій актуалізуються розумові операції, а також знання і досвід дітей, необхідні для побудови нового знання. Діти знаходяться в якомусь своєму смисловому просторі (ігровому сюжеті), рухаються до своєї «дитячої» мети і навіть не здогадуються, що педагог веде їх до нових «відкриттів».

3. Утруднення в ситуації. Етап є ключовим, тому що містить основні компоненти структури рефлексивної самоорганізації. В рамках сюжету моделюється ситуація, в якій діти стикаються з труднощами в діяльності: для досягнення своєї «дитячої» мети дитині потрібно виконати якусь дію, назвемо її «пробною дією». Але виконання дії пов’язано з новим знанням (поняттям або способом дії), яке дитині належить тільки «відкрити» і яке на даний момент у неї поки що немає. Виникає утруднення. Вихователь за допомогою системи питань («Змогли?» - «Чому не змогли?») допомагає набути досвіду фіксації труднощі і виявлення причини. Виробляється така важлива якість, як вміння бачити свої помилки, визнавати те, що «я чогось поки не знаю (не вмію)». Утруднення є особистісно-значущим для кожної дитини, тому у дитини виникає потреба в його подоланні, тобто тепер уже мета, пов’язана з пізнанням (навчальне завдання). Так створюються умови для розвитку у дітей пізнавального інтересу. У молодшому дошкільному віці на завершенні даного етапу вихователь озвучує «Молодці, вірно здогадалися! Значить, нам треба дізнатися...». В старших групах з’являється важливе з точки зору формування передумов універсальних навчальних дій питання: «Що зараз вам треба дізнатися?». Таким чином, чітко дотримуючись етапів технології, вихователь підводить дітей до того, що вони самі хочуть дізнатися «щось». Причому це «щось» є абсолютно конкретним і зрозумілим дітям, так як вони самі (під ненав’язливим керівництвом дорослого) назвали причину утруднення.

 4. «Відкриття» нового знання. Вихователь, залучає дітей до самостійного пошуку і «відкриття» нових знань, вирішення питань проблемного характеру. За допомогою різних питань («Що потрібно робити, якщо чогось не знаєш, але дуже хочеш дізнатися?», «Як ми це зможемо дізнатися?») вихователь спонукає дітей вибрати спосіб подолання труднощів. У молодшому дошкільному віці основними способами подолання труднощів є способи «спробувати здогадатися », «придумати» і «запитати у того, хто знає». Дорослий спонукає дітей ставити питання, вчить грамотно формулювати їх. У старшому дошкільному віці додається ще один спосіб - «придумаю сам, а потім перевірю себе за зразком». Використовуючи різні форми організації дитячих видів діяльності, педагог допомагає дітям «відкрити» нове знання, яке фіксується ними в мові і знаками. Даний етап може бути реалізований як в рамках одного розвиваючого заняття, так і протягом дня або навіть тижня.

5. Включення нового знання в систему знань. Вихователь створює ситуації, пропонує різні види діяльності, в яких нове знання (новий спосіб) використовується в змінених умовах спільно з освоєним раніше. Педагог звертає увагу на вміння дітей слухати, розуміти і повторювати інструкцію дорослого, планувати свою діяльність (в старшому дошкільному віці використовуються питання: «Що ви зараз будете робити? Як будете виконувати завдання? З чого почнете? Як дізнаєтеся, що виконали завдання правильно?»). Діти набувають досвіду виконання контролю за способом виконання своїх дій і дій однолітків. Використання різних форм організації діяльності, коли діти працюють в парах або малих групах на загальний результат, дозволяє формувати навички культурного спілкування, комунікативні вміння дошкільнят. Даний етап може бути реалізований в рамках одного розвиваючого заняття, так і розподілений в часі.

6. Осмислення. Це необхідний елемент в структурі рефлексивної самоорганізації, бо дозволяє набути досвіду виконання важливих універсальних дій: фіксування досягнення мети, визначення умов, які дозволили досягти цієї мети. За допомогою запитань: «Де були?», «Чим займалися?», «Кому допомогли?» - вихователь допомагає дітям осмислити їх діяльність, зафіксувати досягнення «дитячої» мети. А за допомогою питань: «Як вам це вдалося?», «Що ви робили, щоб досягти мети?», «Які знання, вміння, особистісні якості вам знадобилися?» - підводить дітей до усвідомлення, що вони щось дізналися, чомусь навчилися, проявили себе, тобто зводить воєдино «дитячу» і «дорослу» цілі. Особливо слід приділити увагу емоційній складовій взаємодії дорослого і дітей: радості, задоволення від добре зробленої справи, досконалого відкриття, спільної роботи. Таким чином, реалізується потреба в самоствердженні, визнанні та повазі дитини дорослими і однолітками, а це підвищує рівень самооцінки і сприяє формуванню почуття власної гідності, образу «Я» («Я можу», «Я вмію!», «Я хороший!», «Я потрібен!»).

 Використання даної технології в роботі з дошкільнятами дозволить забезпечити спадкоємність з початковою загальною освітою.

 ЛІТЕРАТУРА

1. Петерсон Л.Г., Абдулліна Л.Е Технологія «Ситуація» як інструмент формування у дошкільнят універсальних передумов навчальної діяльності. // Зб. «Актуальні проблеми дошкільної освіти: становлення, розвиток, перспектива» // Матеріали X Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми дошкільної освіти: становлення, розвиток, перспектива», Челябінськ: Рекпол, 2012 - 416 стор.

2.https://phdpu.edu.ua/images/%D0%9E%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%86%D0%9D%D0%9D%D0%9E%D0%92%D0%90%D0%A6%D0%86%D0%99%D0%9D%D0%86%20%D0%A2%D0%95%D0%A5%D0%9D%D0%9E%D0%9B%D0%9E%D0%93%D0%86%D0%87%20%D0%92%20%D0%94%D0%9E%D0%A8%D0%9A%D0%86%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%86%D0%99%20%D0%9E%D0%A1%D0%92%D0%86%D0%A2%D0%86/%D0%97%D0%91%D0%86%D0%A0%D0%9D%D0%98%D0%9A%201.pdf