Партнерська взаємодія педагога з дитиною

Консультація для педагогів.

Партнерська взаємодія педагога з дитиною

 Проблема партнерської взаємодії дорослого з дитиною є дуже актуальною для сучасної освітньої практики

в дошкільному за­кладі. Нині проголошено принципово нові пріоритети та завдання дошкільної освіти,

що потребують від педагогів переходу на якісно новий рівень взаємодії з вихованцями та їхніми батьками,

— рівень співпраці, спільної партнерської діяльності.

           Організація освітнього процесу в формі спільної партнерської діяльності потребує істотної перебудови

стилю поведінки дорослого та стилю виховання. З огляду на це дуже важливо, щоб кожен педа­гог усвідомив,

чи потребує його стиль взаємодії з дітьми кардиналь­них змін.

      У психології виділяють два основних стилі відносин між людь­ми: авторитарний та демократичний.

Перший пов'язаний з доміную­чим ставленням над іншими, другий — з рівноправністю, взаємопова­гою.

Говорячи про партнерську позицію вихователя, маємо на увазі, що він дотримується демократичного стилю взаємин,

а не авторитар­ного, притаманного позиції вчителя.

Чому сприяє партнерська позиція дорослого до дитини? Записати.

 Партнерська позиція дорослого сприяє розвитку у дитини активності, самостійності,

вміння прийма­ти рішення, прагнення щось робити, не лякаючись, що вийде не так;

викликає прагнення до досягнень, сприяє емоційному комфорту.

Особливості партнерської взаємодії дорослого з дітьми під час занять

    Надзвичайно важливо дотримуватися партнерської взаємодії під час організованих форм навчання.

На різних етапах організованих форм на­вчання партнерська позиція вихователя виявляється по-різному.

 Запрошуючи дітей до заняття, дорослий не примушує до нього ді­тей,

Як можна запросити дітей на заняття?

 а звертає увагу на підготовлені матеріали, висуває цікаві ідеї для роботи.

Це запрошення до цікавої діяльності — необов'язкової, невимушеної: «Давайте сьогодні...»,

«Хто хоче — влаштовуйтеся зручніше», «Зараз я буду... Хто хоче — приєднуйтесь»,

«Хочете ми з вами...?», «Давайте дізнаємося...., пошукаємо..., дослідимо....»

     Вихователь не переймається тим, що дехто з дітей не одразу включився в заняття,

а продовжує займатися своєю справою. Педагог знаходить значимі для цих дітей точки інтересу

і привертає до них їхню увагу. Так зазвичай всі діти поступово включаються у діяльність, запропоновану вихователем.

      На початку заняття необхідно запропонувати дітям декілька цілей (зразків, схем) чи різні матеріали

для реалізації однієї цілі, що забезпечить вибір діяльності за інтересами і можливостями.

     Намітивши мету для спільного виконання, вихователь як рівноправний учасник взаємодії долучається

до діяльності на рівні з дітьми, починає діяти, пропонує різні способи реалізації мети, стає живим зразком

планомірної організації роботи. Він не дає інструкцій, не контролює дій, але спонукає дітей до обговорення задумів,

аналізує разом з ними зразки, коментує кроки своєї роботи. Своїм прикладом підтримує у дітей бажання

отримати кінцевий результат. У процесі діяльності вихователь надає їй розвивального характеру:

* створює умови для самостійного отримання дітьми нових знань, способів діяльності тощо;

* пропонує свої ідеї чи свій результат для дитячої критики; виявляє свою зацікавленість у отриманих

дітьми результатах;

*  підключається до спільної оцінки та інтерпретації дій учасників;

*  підтримує та підсилює інтерес дітей до роботи однолітків;

*  заохочує змістовне спілкування,

*  провокує обговорення проблем, що виникають.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вихователь у процесі спільної діяльності з дітьми поводить себе невимушено,

пояснюючи свої дії, приймаючи дитячу критику, не заважаючи коментуванню вголос, обговоренню

дошкільниками їхньої власної роботи, обміну думками, оцінками, наданню ними допомоги одне одному.

      Для завершального етапу заняття характерним є «відкритий кінець», тобто відкрите часове завершення заняття.

Оцінювання дорослим дій дітей може бути лише опосередкованим, як зіставлення результату з метою:

що хотів зробити — що вийшло.

       Робота, яку пропонують дітям, повинна тривати 25 — 30 хвилин у старшій групі. Але через те, що часове

завершення заняття є відкритим, треба мати резерв часу (до 40 — 45 хвилин). Дорослий перебуває за робочим столом,

поки всі діти не завершать роботу, щоб підтримувати невпевнених у собі дітей.

Після завершення роботи діти переходять до вільної діяльності за своїм вибором.

      Кожна дитина працює у своєму темпі і сама вирішує, завершила вона роботу, дослідження чи ні.

Обсяг роботи кожен обирає для себе сам. Діти, які завершили роботу раніше, можуть зайнятися іншою цікавою їм діяльністю.

Якщо дитина не впоралася з роботою навіть у відведений резервний час, але хоче її закінчити пізніше,

вона може зробити це у другу половину дня чи наступними днями. Але ж ми вчимо доводити справу до кінця)

Спільний робочий простір. Однією з умов організації спільної партнерської діяльності дорослого з дітьми

є організація спільного робочого простору. Партнерська форма взаємодії під час заняття неможлива без певної

організації простору: необхідно наблизитися до ситуації «круглого столу», яка створює умови для рівноправної

участі в роботі, обговоренні, дослідженні. Це може бути вільне розташування всіх учасників, зокрема дорослого,

за реальним круглим столом, на килимі чи навколо столів з матеріалами для роботи експериментування

Організація спільного робочого простору дає змогу кожному учаснику бачити дії інших, невимушено обговорювати мету,

хід роботи і результати, обмінюватися думками і відкриттями. Діти вільно обирають робочі місця, пересуваються,

щоб взяти той чи інший матеріал, інструмент. Партнер-дорослий завжди разом з дітьми — у колі. Заняття у формі

невимушеної спільної партнерської  взаємодії зовсім не означають хаосу і свавілля ані з боку вихователя, ані з боку дітей.

 Для вихователя це обов'язкові, сплановані дії. Діти беруть участь у занятті з інтересу до пропозиції дорослого,

з прагнення бути разом з однолітками.

(На обговорення) Дотримання правил буття групи. Як свідчить практика, в умовах добровільності

до роботи, запропонованої дорослим, що будується на засадах партнерства, одразу приєднується  до 75% дітей групи.

Не треба хвилюватися, що деякі діти тепер і зараз не виявляють бажання приєднатися до групи.

У такому випадку вихователь нагадує дітям, що існують загальні правила поведінки в групі:

«Не хочеш сьогодні робити це разом з усіма, займайся тихенько своєю справою,але не заважай іншим».

Не варто турбуватися також, що дитина, яка сьогодні не долучилася до заняття, чогось не отримає

для свого розвитку. Вона надолужить пропущене на інших заняттях. Якщо вихователь правильно добирає

зміст занять, ураховуючи інтерес дошкільників, сам емоційно налаштований на матеріал, який він пропонує

дітям, то проблеми приєднання дітей до заняття не існує.

Умови реалізації партнерської взаємодії під час продуктивної діяльності

Поняття «продуктивна діяльність» передбачає, наявність кінцевого продукту і охоплює декілька видів

дитячої діяльності: малювання, конструювання, ліплення, аплікація, ручна праця. Зміст продуктивної

діяльності має відповідати віку дітей і співвідноситися з потребами реальної ситуації та інтересами дітей групи.

Метою продуктивної діяльності дошкільників має бути створення особистого продукту — малюнка, виробу

з природного матеріалу конструкції тощо. Щоб стимулювати активність та ініціативність дітей під час

продуктивної діяльності, які є обов'язковою складовою партнерської взаємодії з дорослим,

вихователі мають забезпечити відповідні умови:

*  позитивно налаштувати дітей на роботу, створити атмосферу зацікавленості;

*  залучити дітей до участі у визначенні мети продуктивної діяльності, заохочувати

до висунення своїх пропозицій, творчих ідей, уточнень, запитань та інших проявів активності,

зокрема до обговорення плану дій — що робити, як робити, що для цього потрібно тощо;

*  стимулювати дітей до вибору виду діяльності, різних способів її виконання, враховуючи

при цьому інтереси та нахили дитини;

*  налаштовувати дітей на самостійну підготовку робочого місця — підготувати матеріал,

обладнання до обраного виду діяльності;

*  заохочувати прагнення дітей знаходити власний спосіб діяльності; не зосереджувати увагу на помилках;

*  вчити розв'язувати суперечності самостійно і лише за потреби звертатися за допомогою до дорослого;

*  створювати ситуації спілкування, які давали б змогу кожній дитині виявити ініціативу, самостійність; підтримувати успіхи дитини, акцентувати на них увагу;

*  передбачати труднощі, що можуть виникнути під час продуктивної діяльності,

попереджувати їх виникнення, використовуючи непрямі прийоми керівництва —

коментування власної діяльності, звернення за допомогою до дітей при допущених «помилках», тощо;

*  привчати дітей до самоконтролю й адекватного оцінювання власної діяльності;

*  оцінювати зусилля дітей, вкладені в досягнення результату діяльності, а не лише кінцевий результат.

Відео Про Теслу.

Співпраця та співтворчість, основані на вірі в дитину.

Вправа із серветкою. Всі різні й сприймаєм по різному.

Зміни в роботі педагогічного колективу як чинник зміни позиції дітей      

  Упровадження партнерської взаємодії у практику роботи з дітьми сприяє низці позитивних змін

у роботі педагогічного колективу, зокрема змінюється:

*  стиль поведінки педагогів — від адміністративно-регламентарного до невимушено-довірчого;

*  робочий простір, на якому розгортається спільна робота — від окремого місця за «вчительським» столом

до місця за спільним столом поряд з дітьми;

*  ставлення педагога до виконання спільної роботи — від загального керівництва до участі у спільній діяльності;

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Свобода вибору — це свобода вибору між  різними видами діяльності та їх змістом, а не між діяльністю — та байдикуванням.

Поважне, доброзичливе ставлення дорослого до дитини сприяє  її творчій розкутості, надає їй сміливість та силу бути самою собою, сприяє формуванню базових якостей особистості.